Тема 1: Вступ до курсу «Історія України».
План:
1) Історія України як наука, предмет її дослідження;
2) Принципи, методи, функції, періодизація історії України;
3) Джерела історії України.
1. Історія України як наука, предмет її дослідження
Слово «Україна» виникло в 5 ст. до н.е. Слово «Історія» виникає в Давній Греції (історик Геродот) – озн. «оповідання про минуле». Історик Геродот – родоначальник і батько історії. На сьогодні існують 2 підходи до визначення історії: широкий – загальний процес розвитку; вузький – пізнання процесів розвитку людського суспільства.
Історія як наука пізнання реалізовується як процес вивчення законів «діалектики» (філософії). Закони діалектики базуються на 3‑х постулатах:
1. заперечення заперечення;
2. перехід кількісних показників в якість;
3. єдність та боротьба протилежностей.
Історія України являє собою: частину Світової історії; є самостійною наукою, що вивчає розвиток суспільства в межах території суч. України.
Принципи історії України:
1. історизму (хронологічної послідовності);
2. об’єктивізму;
3. наукового плюралізму.
Об’єктивізм:
1. хронологія виникнення явища (КОЛИ?);
2. причини виникнення явища (ЧОМУ?);
3. результати дії явища (прогресивні або рецесивні (регресивні));
4. з’ясування наслідків (позитивні або негативні).
Причини виникнення явища:
1. об’єктивні та суб’єктивні;
2. внутрішні та зовнішні;
3. економічні, політичні, культурні і т.ін.
Етапи розвитку історичного явища:
1. зародження;
2. кульмінація;
3. завершення.
2. Принципи, методи, функції, періодизація історії України
Науковий плюралізм – принцип, що враховує існування різних точок зору (теорій) до тих пір поки не з’явились нові більш обґрунтовані т.з.
Методи наукового дослідження:
1. порівняльного аналізу;
2. математико статистичний;
3. логічний;
4. моделювання подій;
5. прогнозування;
6. реконструкції.
Порівняльний аналіз – порівняння історичних явищ і подій дає можливість з’ясувати особисті риси явища (події) і загальні (закономірні) риси іст. явища (події). Порівнювати можна тільки рівнозначні за смислом іст. події. Порівняння іст. подій існує вертикальне та горизонтальне.
Математико статистичний – кількісні показники, що можуть охарактеризувати економічні рівні розвитку.
Логічний метод – синтез та аналіз подій шляхом дедукції та індукції.
Моделювання + прогнозування – на підставі відомих історичних даних прогнозування майбутніх подій.
Реконструкція – археологічні розкопки, знахідки.
Функції історії:
1. комунікативна (зв'язок минулого покоління з сучасним – загальна іст. доля);
2. належність до історії.
3. Джерела історії України
Історія є наукою доведених доказів, тому основними джерелами є:
1. речові джерела;
2. письмові джерела;
3. лінгвістичні джерела;
4. усні джерела.
Речові докази – археологічні відкриття: предмети побуту, архітектура, прикраси і т.ін.
Письмові джерела:
- давньогрецькі письмена;
- давньоримські письмена;
- арабські письмена;
- зах. – європейські письмена;
- візантійські письмена.
- з 5 ст. до н.е. по 11 ст. н.е. – давньоруські письмена (Літописи).
- релігійна давньоруська література (повчання, хождіння, моління…);
- актові документи (конституції, договорчі, накази, постанови, директиви);
- документи політичних партій та суспільних організацій;
- СМІ матеріали;
- мемуари;
- документи та матеріали правоохоронних органів.
Лінгвістичні джерела – вивчають мовні процеси.
Усні джерела:
1. міфи;
2. легенди;
3. думи;
4. билини;
5. казки;
6. історичні пісні;
7. приказки.
Тема 2: Історія Стародавньої України
План:
1) Первісно-общинний лад на території України;
2) Кочові народи в Україні;
3) Античні міста – держави на території Пн. Причорномор’я.
1. Первісно-общинний лад (ПОЛ) на території України
Не має єдиного погляду вчених на періодизацію даного періоду. Поява первісно – общинного ладу коливається від 1 млн. мінімум до 1,5 млн. років максимум.
Первісно – общинний лад – перший сусп. лад, який характеризується:
1. примітивними матеріалами для виготовлення знарядь праці (камінь, дерево, кістка);
2. примітивними знаряддями праці (ручне рубило, дубина, палиця – копалиця);
3. примітивними заняттями (збиральництво, полювання, рибальство);
4. примітивним устроєм (плем’я з давніх часів жило колективами або ж общинами);
5. відсутність приватної власності на засоби виробництва та ресурси;
6. результати праці розподілялись порівну між членами родини або общини;
7. матріархат (рід вівся по лінії матері);
8. релігія – фетишизм, анімізм, магія, тотемізм.
Еволюція общини:
1. стадо;
2. ранньо – родова община;
3. родова община;
4. родо – племінна община;
5. сусідська община (сімейні общини);
6. первісні держави (військово-політичні союзи).
Тотеми – тварини, рослини, природні явища з якими споріднювала себе людина.
Фетишизм – надприродні властивості речей (напр., лялька «вуду»).
Анімізм – віра в безсмертя душі і пов’язані з нею поховальні обряди (згодом традиції).
Магія – обряди за принципом «подібності» явищ.
ПОЛ має свою періодизацію:
Періодизація:
1. палеоліт (давній період) 210 тис. рік до н.е.;
2. мезоліт (середній) 9 – 6 тис. років до н.е.;
3. неоліт (новий) 6 – 3 тис. до н.е.;
4. мідно – бронзовий вік 2 – 1 тис. до н.е.;
5. вік заліза з 1 тис. до н.е.
50 – 35 тис. до н.е. виникає «homosapiens» – людина сучасного типу (витісняє «людину працьовиту» або ж неандертальця).
Палеоліт:
- це зародження нового суспільного стану (родова община);
- люди «опанували» силу вогню і відкрили нові види зброї;
- появились трипільські поселення.
Згідно постанови ЮНЕСКО, 1993 рік був визнаний роком «Трипільської культури».
ПОЛ став періодом, коли людство перейшло: 1) від каменю до металів; 2) від не відтворюваного виробництва до відтворюваного виробництва.
Період неоліту відзначився першою в історії людства революцією[1]:
- модернізація обробки каменю – шліфовка та свердління;
- перші металеві (мідні) знаряддя праці – ножі, мотики, серпи;
- перший штучний метал – бронза (сплав міді та олова);
- вдосконалились заняття – землеробство, скотарство, ремесла;
- зросла продуктивність праці + з’явились залишки продуктів праці;
- відбувся перехід від родо – племінної общини до сусідської общини;
- матріархат змінився патріархатом;
- відбувся перехід до політеїзму (язичництво та ідолопоклонство);
- відбувся перехід від майнової та соціальної рівності до нерівності;
- на зміну колективної власності прийшла приватна власність;
- утворились перші військово-племінні союзи.
Т.ч. відбувся поступовий розпад первісно – общинного ладу.
2. Кочові народи в Україні.
В період неоліту стався перший соціальний розподіл праці: з’явились скотарські мігруючі поселення та землероби.
На поч. 1 тис. н.е. – кіммерійці («Споживачі кобилячого молока»), 8 – 7 ст. н.е. з’явились нові скотарські племена «скіфи» (зг. Геродота, існ. 4 групи цих племен – скотарі, землероби, орачі та завойовники, або ж «царські скіфи»).
В 3 ст. до н.е. під впливом греків у скіфів почало формуватись рабовласницьке суспільство, його називали «Мала скіфія» зі столицею Неаполь – скіфський близь міста Севастополя (Крим, Україна). Згодом «Мала скіфія» змінилась в території на «Велику скіфію».
Якщо звернути увагу на більш давні поселення кочових племен, згадаємо, що залізний вік в Україні почався з кіммерійців: вони виплавляли залізо та виготовляли нього знаряддя праці та зброю, побутові речі та прикраси.
Кочові племена на території суч. України з’являлись з такою періодизацією:
1. Скіфи – 7 – 8 ст. до н.е. по 2 ст. до н.е. (кочові іраномовні войовничі племена)[2];
2. Сармати – 2 ст. до н.е. по 2 ст. н.е. (іраномовні племена + амазонки);
3. Готи – 2 ст. н.е. (кочові германомовні племена);
4. Гуни – 3 – 4 ст. до н.е. по 7 ст. н.е. (варварські кочові племена, споч. полководець – Атилла).
З початком переселення на територію України гунів, почалось Велике переселення народів (ВПН).
Почалась диференціація слов’янського світу: Пд. слов’яни; Сх. слов’яни; Зх. слов’яни.
Відкрився шлях до походів тюркських народів в Європу.
3. Античні міста – держави на території Пн. Причорномор’я
У 7 ст. до н.е. виникають перші грецькі міста – держави (існ. до 4 – 5 ст. н.е.). Першими з них стали – Ольвія («Olvio» – гр. «щаслива»), Пантікапей, Херсонес. Усі вони були рабовласницькі. Демократичні – Ольвія та Херсонес; аристократичні – Пантікапей.
«Босфорське царство» – антична монархія. В сферу впливу якої були втягнуті усі сусідні народи. Зг. фактам в Босфорському царстві існ. знання про різні форми управління та політ. устрою. Заняття: ремесла (ювелірна справа та гончарство), землеробство, виноградарство та скотарство. Виготовляли предмети розкоші, побутовий та святковий посуд (розписаний меандром, 2 види розпису – чорно фігурний та червоно фігурний).
На розвиток Європи великий вплив вчинили античні міста – держави на терит. України.
Тема 3: Київська Русь
План:
1) Утворення Русі.
2) Періодизація.
3) Галицько-Волинське князівство (Русь Галицько-Волинського періоду 2 пол. 12 ст. – 1 пол. 14 ст.).
1. Утворення Русі.
Київська Русь: кін. 9 ст. – поч. 13 ст.
Існує багато т.з. про утворення Київської Русі:
1. Норманська. Німецькі вчені у 18 ст. – Шльоцер, Міллер, Бауер. Вони звернулись до найдених письмових документів Нестора Літописця, згідно яких, К.Р. утворили нормандці (варяги – германці).
1.1. Русь заснували нормандці;