В 1385 р. між Польською та Литовською державами була підписана Кревська унія («де-юре» – вона фактична поклала початок існ. Речі Посполитої).
Умовами ств. союзу були:
a) Литовський князь стає Польським королем, за умови прийняття католицизму;
b) Католицизм повинно було прийняти і усе населення Литви;
c) Для Литви та Польщі був ств. єдиний законодавчій орган – сейм;
Умови унії були виконані лише частково, тому фактичне об’єднання П. та Л. не відбулося. В П. була створена опозиція на чолі з князем Ягайлом, в Л. на чолі з кн. Вітовтом, що виступали проти СОЮЗУ.
У 1401–1413 рр. відбувся поступовий процес зближення П. і Л. У 1569 р. була складена та підписана Люблінська унія, що об’єднала 2 держави у 1 – РІЧ ПОСПОЛИТУ (РП, «справа народу», «Республіка»).
Литва: входила до скл. РП. юридично на правах широкої автономії, а фактично стала залежною від П. та відігравала роль другорядної Європейської країни. Більше не відігравала ключової ролі у побудові політичного життя в Європі.
Галицько – Волинське князівство: більшість земель перейшли з Л. до П., на цих землях відбувався процес колонізації поляками, встановлювалось кріпосне право, поширювався націоналізм, релігійний, соц. та економ. гніт народу + політ. безправ’я.
Польща: завдяки приєднанню Л. та Г. – В. земель, стала наймогутнішою в економічному, політичному та військовому плані Європейську державу, з якою бажали породнитись усі інші держави[9].
3. Утворення укр. козацтва
Утворення козацтва було наслідком експансії Г. – В. земель П.
Причинами утворення козацтва були:
1) уходництво (частина населення переселилась з окупованих П. земель на незайняті землі Пд.);
2) посилення феодального та кріпосного тиску, що змушувало селян втікати від польських феодалів і європейських орендаторів;
3) національний гніт по відношенню до укр. народу;
4) релігійний гніт (заборона Православ’я);
5) зацікавленість поляків в появі особистої охорони та оборони Речі Посполитої від турків і татар (як загрози з Чорного моря);
6) суб’єктивного характеру окремих укр. (авантюризм).
Етапи утворення козацтва:
1) 1 пол. 14 ст. – перший період формування козацтва та початок П. експансії у сер. 16 ст. Мало немасовий характер[10];
2) сер. 16 ст. – 2 пол. 18 ст. – другий етап. Масове формування козацтва.
Січ – «підсікати дерева», – мілітаристське поселення, основа Укр. козацької держави. Мала: територію (не постійну); свій адміністративно – територіальний устрій (кіш – кошовий отаман; обраний народом); своєрідний уряд – ген. писар, ген. обозний, ген. хорунжий, ген. осавули – 2 чол. та ген. суддя.; центр. орг. законодавчої влади були загальні збори – козацька рада (козаки керувались неписаними побутовими законами).
Територія Запорізької Січі поділялась на курені, місцеві райони. ЗС мала свою символіку – прапор, герб та печатку. Основною мілітаристською силою було козацьке військо (піхота, кіннота, артилерія, флот). Очолювалось військо – Гетьманом (посада вибрана).
Значення утворення козацтва:
1) виступало як фактор засвоєння нових земель;
2) було першою організованою силою укр. народу;
3) консолідувало навколо себе ін. верстви населення, виступило ідеалом укр. народу, підняло народ на боротьбу проти панської П.;
4) політична еліта укр. суспільства;
5) виступило в ролі організатора політичного життя укр. народу;
6) обороняло православну віру.
З т.з. соціальної структури, козацтво було не однорідним: «дуки» – заможні та «голота» – неімущі козаки. Козацтво було полі етнічним, але домінували українці.
[1]Революція – кардинальні зміни в усіх сферах суспільного життя, завдяки новим відкриттям та якісним змінам у світогляді, релігії або суспільному ладі.
[2]8 ст. до н.е. по 2 ст. н.е. – скіфо – сарматський період історії України.
[3]Хазарська концепція походження Русі.
[4]У 882 р. князь Олег убив Аскольда і встановив свою владу поклавши початок новій ері в житті слов’ян.
[5]К.Р. не можна назвати «Державою» у сучасному розумінні цього слова: 1) вона не мала постійної території; 2) влада Князя була слабкою; 3) державного апарату влади не існувало (князь зосередив у своїх руках 3 гілки влади); 4) податкова система обмежувалась даниною та оброками, а також військовими походами, фінансування яких здійснювали племінні вожді зі своїми племінними дружинами; 5) структуризації війська не існувало; 6) військо виконувало ролі - охоронну, фіскальну (збір подані), стратегічне призначення та охорона кордонів.
[6]У 1 пол. існ. К.Р. здійснювався поступовий перехід від первинної військової демократії – княжо – дружинного ладу, до ранньої монархії.
[7]Внаслідок реформи Володимира Великого землі К.Р. були розділені між синами і родичами Володимира Великого (вони правили над наділами, фактично перетворившись на «світлих» князів).
[8]Прийняття християнства на Русі проходило в 3 хвилі.
[9]Конфронтація між П. та Укр. сприяла утворенню укр. козацтва та ств. Запорізької Січі.
[10]В сер. 16 ст. булла сформована 1 укр. Запорізька Січ на чолі з Гетьманом Байдою (Дмитром) Вишневецьким. Згодом кількість Січей зросла – з’явились Базавлугська, Микитинська, Чормошлицька, Томакіївська, Ольошківська та Нова З.С.