1.2. Слов’яни були нижчі рівні розвитку ніж нормандці, тому не могли заснувати державу (були другорядними).
2. Слов’янська теорія. Анти-нормандська теорія полягала у тому, що Русь утворили слов’яни, які були набагато чисельнішими ніж германці, що прийшли у 9 ст. Процес державотворення Русі був розтягнутий у часі, тому створення держави К.Р. можна приписувати лише слов’янам (ця теорія була видвенута Ломоносовим[3]).
3. Українська концепція була видвенута М. Грушевським (кн. 19 – поч. 20 ст.).
4. Компромісна концепція. Русь виникла як багатоетнічний союз, з домінантною роллю слов’ян. Варяги зіграли роль каталізатора в державотворчих процесах[4].
У створенні Русі відіграли учасники: Київська та Новгородська знать. Вони утворили політичний, торгівельний та військовий СОЮЗ – Русь.
Князі та правителі К.Р.:
1. Олег;
2. Ігор;
3. Ольга;
4. Святослав;
5. Володимир Великий;
6. Ярослав Мудрий;
7. Володимир Мономах.
2. Періодизація
Періоди:
· 1 етап – кн. 9 – кн. 10 ст. (виникнення та розвиток Русі).
· 2 етап – 10 ст. – 1 пол. 12 ст. (Володимир Великий, Ярослав Мудрий та Володимир Мономах – рід Візантійських імператорів).
· 3 етап – 2 пол. 12 ст. – 1 пол. 13 ст. (період поступового розпаду К.Р.).
Особливості розвитку у першому періоді:
1. Соціальні особливості. Населення К.Р. розділилось на 3 соціальні групи: вільні, напівзалежні та залежні. До вільного населення належали великий Князь Київський, світлі князі, бояри, дружинники, селяни – общинники (смерди). Напівзалежні – рядовичі та закупи. Залежні – холопи та челядь. Вільні люди домінували в соціальній структурі суспільства. Існувала ланка рабів, тому деякі вчені вважають, що К.Р. носила ознаки і рабовласницького суспільства (питання спільне).
2. Економічний розвиток. Економіка К.Р. у 1 пер. була багатоскладною та носила патріархальні риси (на осн. селянської общини); рабовласницького ладу (раби, холопи та работоргівля); риси раннього капіталізму (розвиток товарних, грошових та ринкових відносин з великою кількістю промислових та торгових міст); вільне населення – скл. більшість; не існувало приватного права на землю, як на засіб виробництва (земля була общинна, територія правління князя).
3. Особливості політичного устрою[5]. Влада носила імперський характер. Приєднувала племена силою. Мала мілітаристський характер, оск. вела постійні завойовницькі війни[6].
4. Особливості адміністративно – територіального устрою. К.Р. представляла собою конфедерацію племінних земель (на чолі з племінними державами)[7]. Київська Русь не була унітарною державою з жорсткою централізацією влади, але зберігала тенденції до унітарності до 2 пол. 12 ст.
5. Духовне життя. У 1 пол. існ. Київської Русі був здійснений перехід від язичеського політеїзму, через язичеський монотеїзм, до християнського монотеїзму. У 988 р. вводиться християнство (Старообрядове Православ’я, потім Новообрядове П.).
Причини прийняття Християнства на Русі:
1. тісні контакти Русі з православною Візантією;
2. перехід до ранньої монархії;
3. особисті причини Володимира Великого (Святого), що були пов’язані з одруженням на Візантійській принцесі.
Особливості введення Християнства:
1) У Києві хрещення відбулося відносно мирно, бо з давніх часів кияни були знайомі з християнством (Аскольд був християнином). За часів Ігоря в Києві вже була перша християнська церков. Княгиня Ольга офіційно прийняла християнство[8];
2) В ін. містах християнство вводилось насильницьким шляхом;
3) На окраїнах Русі християнство вводилось ще понад 100 років.
Негативна риса введення християнства:
1) Внаслідок введення християнства був знищений багатовіковий пласт язичницької культури;
2) У 1885 р. стався церковний розкол: католицька та православна церкви. Цей поділ став причиною розмежування країн Європи на релігійні Схід та Захід.
Третій етап розвитку – занепад та загибель К.Р. З 2 пол. 12 ст. К.Р. переживала процес феодальної роздробленості, що супроводжувався постійними міжусобними війнами удільних князів.
Причинами феодальної роздробленості були:
1. Історичні:
1.1. К.Р. була конгломератом удільних князів;
1.2. К.Р. мала дуже велику територію, яку складно було утримувати;
1.3. В К.Р. була дуже слабка влада князя.
2. Економічні:
2.1. розвиток виробничих сил став причиною збагачення удільних князів, що призвело до постійних міжусобиць та боротьби проти князя за владу;
2.2. знищення торгівельних шляхів до Пд. – Зх. Русі, що призвело до падіння м. Києва як центру економічного життя Європи та перетворило землю в еквівалент багатства (що й стало причиною розвитку феодальної роздробленості).
Наслідки:
1. економічна та військово-політична послабленість К.Р. призвела до того, що в 1237 по 1242 рік Київська Русь стала жертвою монгольської агресії. Монголо-татари встановили свій режим – «іго». Режим іго в Русі виявлявся в:
1.1. наданні ярлика (прим. – «дозволу») на велике княжіння;
1.2. припиненні міжусобних війн;
1.3. постійні напади на руські землі;
1.4. сплата данини монголо-татарам – «ясиру» (прим. – натурального та живого).
Тема 4: Українські землі у складі Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої. Утворення козацтва
План:
1) Причини, методи та наслідки експансії (польської та литовської) в українські землі з 1 пол. 14 ст.
2) Люблінська унія (1569 р.) Утворення Речі Посполитої, Брестська унія (1596 р.), Церковна унія та її наслідки.
3) Утворення укр. козацтва.
1. Причини, методи та наслідки експансії (польської та литовської) в українські землі з 1 пол. 14 ст.
| Послаблення Галицько-Волинського князівства внаслідок феодальної роздробленості і боротьби за владу. | ||
| № | Причини з боку Польщі | Причини з боку Литви |
| 1 | Повернути свої історичні землі від Руських князів. | Розвиток молодої Литовської держави за рахунок захоплень чужих територій. |
| 2 | Необхідність відродження економічної та політичної могутності Польщі за рахунок Г. – В. земель. | Процес формування феодальних відносин у Литві. |
| 3 | Зацікавленість польських магнатів в експансії з подальшим збагаченням. | Повернення захоплених історичних земель під владу Литви. |
| 4 | Зацікавленість у збагаченні дрібної та середньої шляхти у збагаченні. | Зацікавленість литовських князів у збагаченні за рахунок податків і посиленні своєї політичної могутності. |
| 5 | Зацікавленість купців у нових ринках збуту. | |
| 6 | Зацікавленість католицьких священників та Папи у поширенні католицизму у Сх. Європу, що гарантувало великі прибутки церкві. | |
| Методи польської та литовської експансії: | ||
| 1 | Насильницькі методи. | Ненасильницькі методи вторгнення. |
| 2 | Руйнували старі форми життя Г. – В. князівства (населення в цілому): інша форма організації суспільства – королівство, а за сутністю – аристократична республіка; релігія – католицизм; мова – польська; культура – польська. | Укр. сприймали литовських князів як своїх та сподівались, що вони зможуть навести порядок в Г. – В. князівстві. |
| 3 | Політика спольщення та покатоличення укр. народу, економічного пограбування, перетворення Г. – В. населення в кріпаків | Литовці були на нижчому рівні розвитку ніж укр.: вони були язичниками, не мали своєї грамоти, не мали зводу законів і тому вони перейняли культуру і традиції русичів (мову, фінансову та судову системи («Руська Правда»), військову організацію – дружину, форму політ. устрою – князівство, релігію – православ’я). «Нового не вводимо і старого не руйнуємо» – литовці не руйнували старих форм життя русичів. |
| 4 | Наслідок:Польська експансія не була швидкою за часом та обмеженою у території Г. – В. князівства: Галичина та Зх. Волинь. | Наслідок:Швидкі темпи просування своєї експансії на велику територію. У 15 ст. територія Литви просувалась від Балтики до Чорного моря. |
| Наслідки експансії: | ||
| 1 | На території Галичини та Зх. Волині було встановлено тяжкий націоналістичний, релігійний та феодальний гніт. | Більшість земель Галицько – Волинського князівства були вкл. до складу Литовської держави (князівства). |
| 2 | Русичі були позбавлені політичної форми організації – власного державного життя – фактично це означало повну безправність (юридичну та політичну). | Литовська держава не руйнувала старий устрій Русі і не нав’язувала нічого свого, тому можна говорити про створення Литовсько – Руської держави за формою та Русько – Литовської держави за змістом. |
| 3 | Руська еліта – бояри та князі – зрадили інтереси народу та перейшли на службу польській короні, як наслідок руський народ залишився без політ. еліти. | Зберігала традиції державотворення Русі ще понад 100 років. |
| 4 | Завдяки вкл. руських земель до складу Литовського князівства – воно перетворилось у ВЕЛИКЕ князівство Литовське. | |
| 5 | Висновок: Польська експансія поставила на питання денне саме існування слов’ян – русичів як окремої етнічної одиниці. Польська держава сприяла наростанню етнічних, національних, релігійних та соціальних протиріч між поляками та русинами.Наслідками такої політики стали:a) селянські повстання;b) козацько – селянські повстання;c) національно – визвольна війна (НВВ), під проводом Богдана Хмельницького. | Висновок: З 1 пол. 14 ст. по 2 пол. 16 ст. Литовська держава стала великим гравцем на тлі Європи та грала велику роль у побудові міжнародних відносин на її території. |
| Загальний висновок | ||
| Литовська та Польська експансії в укр. землі породили протиріччя між Литвою та Польщею за Г. – В. князівство. Такі протиріччя неможливо було вирішити військовим шляхом; але подолали мирним – створили об’єднану державу – РІЧ ПОСПОЛИТУ. Ця експансія породила протиріччя між Московським царством та Польською державою. На Польські землі в Г. – В. князівстві також претендували і Османська імперія, і Кримське ханство. Т.ч. Литовська та Польська експансія породили багатовікову боротьбу за володіння укр. землями. | ||
2. Люблінська унія (1569 р.) Утворення Речі Посполитої, Брестська унія (1596 р.), Церковна унія та її наслідки