Отже, “відлига” торкнулась окремих сторін життя радянського суспільства. Зміни, що відбулися, сприяли певному прогресивному розвиткові України. Але суперечливість змін привели до того, що задуми ініціаторів стали перетворюватись у протилежність. Межі “відлиги” були занадто вузькими, аби довести реформи до логічного кінця.
На жаль, жоден з пунктів інструкції Даденкова не був виконаний, крім останнього – посилили вивчення рос. мови.
Період відлиги був характерним і певним відновленням історичної справедливості – поверненням українській культурі імен незаслужено забутих або репресованих.
Ряд письменників було поновлено у правах членів Спілки укр. письменників: Н. Забіла, З. Тулуб, Г. Хоткевич. Того ж 1956 р. були реабілітовані В. Антоненко-Давидович, А. Костенко…
Після довгих репресій повернулися до літератури М. Годованця, О. Журлива…
В к. 50-х рр. вийшли твори В. Еллана-Блакитного, М. Ірчана, З. Тулуб “Чорне озеро”, М. Годованець опублікував свої “Байки”.
В 1958 році ЦК КПУ прийняв постанову “Про виправлення помилок в оцінці творчості деякий композиторів УРСР”.
“Відлига” породила явище “шістдесятництво” – рух творчої молоді, яка сповідувала нові думки і стала ядром духовної опозиції режиму в Україні.
Важливим документом нової хвилі відродження стала праця І. Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація”.
Більш плідною була творчість композиторів А. Кос-Анатольського, Мейтуса, Штогаренка.
У образотворчому мистецтві відзначились М. Дерегус, М. ???????????????? К. Трохименко.
Пожвавлення в національно-культурному житті привело до зростання інтересу до театрального мистецтва: В. Добровольський, Ю. Лавров, Є. Пономаренко, К. Хохлов.
“Відлига” дещо розкріпачила творчий потенціал українського народу, сприяла піднесенню національної гідності.
Пік “відлиги” для України припав на к. 50 – п. 60-х рр. В той час розширювалися контакти із заходом. На певний час зменшено тиск на інтелігенцію. Менше проповідувалась комун. ідеологія, появився індивідуалізм, самовираження, гуманізм т. ін. Таке явище отримало назву шістдесятництво.
На поч. 60-х рр. у Києві і Львові створено клуби творчої молоді (КТМ).
Але вже 8.03.1963 р. у Москві відбулась зустріч М. Хрущова з інтелігенцією. З цього часу знову розпочинається брутальне переслідування і цькування шістдесятників. Тому з поч.60-х рр. появляється самвидави: система розповсюдження не визнаної літератури. Центрами були Київ (І. Світличний, В. Чорновіл, Є. Тронюк) та Львів (М. і Б. Горині, та ін.). Проте в 1964 р. період “мирного” співіснування системи з інакомисленням закінчився. В країні розпочинається період реакції.