З перших років існування Московські вищі жіночі курси являли собою навчальний заклад університетського типу.
Курси спочатку були з дворічним, а потім із трирічним і чотирирічним терміном навчання. Навчальний план і програми курсів були побудовані по університетському зразку.
Плани, програми, організація навчального процесу на курсах неодноразово мінялися й удосконалювалися. На першому етапі курси мали два факультети: історико-філологічних і фізико-математичний, що готували вчительок для середніх навчальних закладів.
З 1906/07 навчального року на курсах була введена предметно-циклова система викладання, що надала курсисткам можливість спеціалізуватися не на останньому курсі, а протягом ряду років навчання. Так, на історико-філологічному відділенні спеціальностями стали історія, філософія, література, а усередині цих трьох циклів можна було придбати більш вузьку спеціалізацію: в істориків – по загальній історії, російській історії й історії мистецтв, у літераторів – по загальній літературі і російській літературі, у філософів – по історії філософії і логіку з психологією і педагогікою. Кількість циклів на фізико-математичному факультеті, що мав два відділення – математичних наук і природничих наук, у 1912 р. досягло 12. У 1916 р. на курсах була введена система навчання, що майже цілком збігає з університетської. У цьому ж році на фізико-математичному факультеті було створено хіміко-фармацевтичне відділення.[2.10; 104]
Психолого-педагогічна освіта на Московських вищих жіночих курсах, як і в університетах, завжди складала слабке місце. В останні роки на курсах викладалися приватні методики. Стала вводитися педагогічна практика.
На Московських вищих жіночих курсах працював кваліфікований склад професорів і викладачів. Це були по перевазі великі вчені-педагоги університету й інших вищих навчальних закладів Москви. Великий внесок у роботу курсів внесли Ф.А. Бредихін, А.Н. Веселовський, В.И. Вернадський, Р.Ю. Випнер, Н.Д. Зелінський, В.О. Ключевський, В.К. Млодзиєвський, Д.Н. Прянишніков, И.М. Сєченов, Н.И. Стороженко, К.А. Тімірязєв, М.С. Тихомиров, П.К. Штернберг, Г.И. Челпанов, А.А. Ейхенвальд.
Тривалий час душею курсів був С.А. Чаплигін, другому й останній по рахунку директор курсів, що обирався на цю посаду в 1905–1918 р. Деканами курсів були відомі учені професори В.М. Хвостів, Д.М. Петрушковський, В.Ф. Давидовський.
Курси нерідко піддавалися гонінням з боку царського уряду і міністерства народної освіти, тому що багато курсисток брали участь у революційно-демократичному русі. За викладачами і слухачками курсів був установлений нагляд поліції і жандармерії. У 1886 р. був заборонений прийом на курси. Тому був період, коли курси працювали усього лише як колективні уроки Суспільства виховательок і вчительок. Офіційно курси знову відновили свою діяльність по «высочайше» затвердженому рішенню Державної Ради в 1900 р.
Багато курсисток піддавалися арештам. Значна частина їх через переслідування і тяжке положення змушена була кидати навчання, не одержавши відповідного документа про освіту.
Незважаючи на це, Московські вищі жіночі курси підготували великий загін вчительської інтелігенції. Через курси за всі роки їхнього існування пройшло понад 20 тис. чоловік.
Після Великої Жовтневої революції на базі Московських вищих жіночих курсів був створений 2-й Московський державний університет, потім перетворений у Московський державний педагогічний інститут ім. В.И. Леніна.
У Москві існували й інші жіночі курси: однорічні вечірні Лубянські (1869–1889), названі так по місцю занять – у будинку 3-й гімназії на Б. Лубянці; історико-філологічні і юридичні вищі жіночі курси Полторацького; вечірні колективні уроки по історії і літературі; різні приватні жіночі курси.[2.10; 105]
У 1878 р. у Петербурзі відкриваються вищі жіночі Бестужевські курси, засновані кружком передових інтелігентів у. главі з професором А.Н. Бекетовим, що одержали назву «бестужевських» по імені першого голови педагогічної ради курсів професори історії К.Н. Бестужева-Рюміна. У цьому ж році виникло суспільство для доставляння кошт вищим жіночим курсам, що знайшло для них приміщення на Сергієвській вулиці столиці, а потім побудувало на власні гроші будинок на 10-й лінії Васильївського острова.
У 1886 р. Бестужевські курси й інші вищі жіночі навчальні заклади були закриті і знову відновлені тільки в 1890 р.
У рік установи на Бестужевських курсах навчалося 254 слухачки, у 1885 р. їх стало 785, у 1909 р. – понад 5 тис. чоловік. За 34 роки своєї роботи (1878–1912) Бестужевські курси закінчили майже 4 тис. чоловік; 2/3 з них стали педагогами.
Випускниці вищих жіночих курсів у 1904 р. одержали право викладати в старших класах жіночих середніх навчальних закладів предмети словесно-історичного і фізико-математичного циклів.
У 1906 р. міністерство народної освіти надало бестужевкам право викладати в окремих класах чоловічих навчальних закладів. У 1910 р. Державна рада офіційно визнала Бестужевські курси вищим навчальним закладом, рівним університетові.
На Бестужевських курсах працювали кращі професори і викладачі Петербурзького університету й інших вузів столиці. Рівень знань бестужевок був, як правило, досить високим, наближаючи до рівня університетського утворення.
Петербурзькі Бестужевські вищі жіночі курси проіснували до Великої Жовтневої соціалістичної революції.
Наступний етап (1889–1905) почався поновленням прийому слухачок на Петербурзькі вищі жіночі курси. У 90-х рр. XIX ст. проблема розвитку вищої жіночої освіти знову придбала загальноросійське звучання завдяки публічно-просвітительським акціям професорів і викладачів Московського, Новоросійського (в Одесі), Харківського університетів. Відомими стали так називані колективні уроки при Московському суспільстві виховательок і вчительок. Вони складалися з публічних лекцій, семінарів, лабораторних занять і, власне кажучи, продовжили справу закритих Вищих жіночих курсів професори В.И. Герьє. Їх проводили И.М. Сєченов, К.А.Тімірязєв, Р.Ю. Виппер, В.И. Вернадський, С.А. Чаплигін, Д.Н. Прянишніков і інші. До 1899 р. число слухачок «уроків» досягло 800 чоловік. У 1900 р. міністр освіти Н.П. Боголепов настояв на відтворенні замість них Московських вищих жіночих курсів під «обов'язковим контролем Міністерства народної освіти».[2.3; 134]
Серед інших вищих жіночих курсів у дореволюційний період у Петербурзі діяли: курси М.А. Лохвицькой – Скалон (з 1895 р. курси готували викладачів нових мов, а з 1903 р. – і вчителів географії); курси виховательок і керівниць фізичного виховання П.Ф. Лесгафта (з 1896 р.); природничонаукові курси для підготовки вчительок географії і природознавства (з 1903 р.); курси Н.П. Раєва в складі двох відділень – юридичні й історико-літературного (з 1906 р.); курси И.В. Дмитрієва з трьома факультетами: історико-філологічні, фізико-математичні і юридичним; юридичні курси Песковської та інші.[2.10; 100]
У 1903 р. у Петербурзі на базі жіночих педагогічних курсів при жіночій гімназії був організований жіночий педагогічний інститут, у який приймалися дівчини, що закінчили гімназії й інститути шляхетних дівиць. Інститут належав відомству установ імператриці Марії. Царський уряд планував зробити з випускниць цього інституту деяку вірнопіддану «противагу» ліберально, а часом і революційно настроїним бестужевкам.
Петербурзький жіночий педагогічний інститут мав два факультети: словесно-історичний і фізико-математичний. Термін навчання в інституті – 4 роки. Словесно-історичний факультет поділявся на три розряди: історія, російська мова і література, іноземні мови. Фізико-математичний факультет мав два розряди: математика і фізика, природничі науки і географія. Практичні заняття в інституті проводилися на четвертому курсі. Загальні дисципліни для всіх слухачок – богослов'я, російська мова, педагогіка, психологія, філософія, логіка, іноземні мови. Випускниці інституту спрямовувалися на роботу в жіночі навчальні заклади – жіночі гімназії, жіночі інститути, ставали домашніми наставницями.
У 1913 р. у жіночому інституті навчалося 1030 чоловік. Директором інституту в цей час був професор російської історії С.Ф. Платонов. Інститут проіснував до Великої Жовтневої соціалістичної революції 1917 р.[2.10; 101]
У 1903 р. в Одесі були відкриті трирічні жіночі педагогічні курси, надалі перетворені у вищі жіночі курси. Вищі жіночі курси були також у Казані, Києві, Тифлісі, Дерпті (Тарту), Томську, Харкові, Новочеркаську.
Про спеціалізацію вищих жіночих курсів говорять наступні дані: наприкінці XIX в. 57,5% слухачок курсів навчалися на історико-філологічних відділеннях, 13,5%-на природничо-наукових і 29% – на педагогічних відділеннях.
Початок підготовці педагогів – вихователів дітей дошкільного віку поклали Фребелевські курси, що випускали виховательок для заможних родин і дитячих садів (так званих дитячих садівниць). Уперше Фребелевські курси з річним терміном навчання відкрилися в Петербурзі в 1872 р. Потім вони стали дворічними і трирічними. Курси готували також учителів початкових шкіл.
У 1907 р. міністерство народної освіти затвердило новий статут курсів. Термін навчання на них був встановлений у 3 роки. Ціль курсів полягала в тому, щоб підготувати до педагогічної діяльності людей, що мали загальну середню освіту. На курси приймалися особи обох статей. Плата за навчання – 100 руб. у рік. Навчальний план курсів включав наступні предмети: анатомію, фізіологію, гігієну, психологію, історію педагогіки, школознавство, теорію занять по системі Фребеля, методики російської мови, арифметики і малювання, історію мистецтва, історію філософії, російську літературу, фізику, хімію, мінералогію, ботаніку, зоологію, землезнавство, огляд народної і дитячої літератури. На курсах проводилися також заняття по виразному читанню, ліпленню, співові, ручній праці.