Вірили шумери, аккадці та вавилоняни і в потойбічний світ. Він уявлявся їм як царство тіней, де мертві вічно страждають від голоду та спраги і змушені їсти глину та пилюку. Тому родичі померлого повинні були приносити йому жертви.
Розвивались у Межиріччі наука і мистецтво. З наукових досягнень слід відзначити відкриття ( вавилонських математиків і астрономів. До ^• сьогодні ми користуємося досягненнями вавилонян, поділяючи коло на 360 градусів, годину — на 60 хвилин, а кожну з них — на 60 секунд. Зіккурати служили вченим для спостережень за зірками, а вавилонські жерці складали гороскопи. Вони могли передбачити сонячні та місячні затемнення, створили календар, визначили знаки Зодіака та встановили семиденний тиждень.
В мистецтві були дуже розвинутими архітектура і скульптура. Палаци правителів і храми, розкопані археологами, вражають і тепер своєю красою. Скульптура представлена в основному зображеннями шумерських та вавилонських правителів і богів.
Отже, з усього вище сказаного можемо зробити такий висновок, що шумерська цивілізація, зокрема, як одна з найбільш типових, відзначилася в історії і залишила по собі не тільки добру згадку, але й певні зміни і досягнення в житті людей.
З'явившись на островах Перської затоки шумерська цивілізація залишила по собі для сучасних дослідників багатий грунт для роздумів, адже по сей день вчених хвилюють питання походження шумерів.
Згадана вище теорія про взаємовпливи при розвитку народів, що населяли Південну Месопотамію та Іранське нагір'я дійсно заслуговує на увагу і надає інформацію для роздумів.
Ця модель взаємодії між Месопотамією та Іранським нагір'ям являє собою нову теорію, що протистоїть старій концепції „чистого?" еволюційного розвитку цивілізацій завдяки їх власному „гелію" — розвитку, не зв'язаного з подіями і процесами, що відбувалися в суміжних районах.
Ця нова теорія, можливо, допоможе пролити світло ще на одне питання, що залишається поки без відповіді. Ми вже говорили про те, що в нас до цих пір немає ясного уявлення про взаємозв'язки Месопотамії і Єгипту. Хоча ці великі цивілізації знали про існування один одного що найменше з III тисячоріччя до і. э., кожна з їх прокладала свій самостійний сугубо індивідуальний курс розвитку, а взаємні контакти між ними носили, зважаючи на все, набагато менш широкий характер, чим зв'язки між Месопотамією і невеликими поселеннями на Іранському нагір'ї. Чому це було так ми не знаємо. Можливо, єгипетська концепція богопанування була для Месопотамії такою „анафемою", що діяла як свого роду табу, що підсилювала свідоме відчуження між обома цивілізаціями. У всякому разі географічна дистанція не могла служити бар'єром, тому що, наприклад, лазурит надходив у Шумер з ще більш віддалених областей. Археологічні розкопки, що проводили, у Єгипті й у Шумері, підкреслювали „чисто" місцеву природу цих цивілізацій.
Розвиток археологічних досліджень усе з більшою наочністю показує, що для пояснення подій в окремих частинах великого географічного регіону необхідно розглядати розвиток цього регіону у всій його цілісності. Моделі взаємодії, що визначали відносини між Єгиптом і Шумером, Шумером і Іранським нагір'ям у III тисячоріччі до н.е., залишаються не цілком ясними. Однак археологічні свідчення дають нам усе більше доказів того, що процес розвитку міської цивілізації в одному районі не може бути зрозумілий без врахування процесів, що відбувалися в суміжних з ним районах.
Питання зародження, розвитку й занепаду шумерської цивілізації вже багато десятиліття залучає до себе увагу істориків та археологів і заслуговує на вирішення.
1. Авдиев В.И. История Древнего Востока. – М., 1970. – С.45
2. Всемирная история. – М., 2000
3. Древние Цивилизации / Под ред. Г. Бонгард – Левина. – М., 1989.
4. Дьяконов И. Люди города Ура. – М., 1990.
5. Ионов И. Теории цивилизаций: этапы становления и развития // Новая и новейшая исторя. – 1994. - № 4 – 5. – С. 33 – 50.
6. История Древнего Востока /под ред. Кузищина А.В. – М., 2001.
7. История Древнего Востока. – М., 1979
8. История Древнего Мира. Древний Восток: Египет, Шумер, Вавилон, Западная Азия. – Минск, 2000
9. Источниковедение истории Древнего Востока / Под ред. В. Кузищина. – М., 1984
10. Історія світової культури. – К., 1994
11. Крамер С. История начинается в Шумере. – М., 1991.
12. Крижанівський О.П. Історія стародавнього сходу. – К., 1996
13. Ламберг – Карловски К. Древние цивилизации. Ближний Восток и Мезоамерика. – М., 1992.
14. Липс Ю. История древних цивилизаций. – СПб., 1999
15. Матвеев К. Земля Древнего Двуречья. – М., 1986.
16. Немировский А. Мифы и легенды Древнего Востока. – М., 1994.
17. Прокофьева М. Аккад и Шумер // Юный художник. – 2002. - № 6. – С. 10 - 12.
18. Редер Д.Г., Черкасова Е.А. История древнего мира. – М., 1979
19. Хачатурян В. История мировых цивилизаций // Преподавание истории в школе. – 1995. – № 1. – С. 67 – 80.
20. Шилюк Н.Ф. История Древнего мира: древний Восток. – Свердловск, 1991