Якщо x(£k, C) є неприпустимим рішенням задачі (27–30) і
де
Доказ. Перевіримо спочатку умову відсікання. Нехай в оптимальному рішенні x(£k, C) координата
Перевіримо умову правильності. Для цього покажемо, що будь-яке припустиме рішення задачі (27-30) задовольняє умовам (31, 32).
Запишемо розкладання для координати припустимого рішення задачі (27-30) по небазисним змінним
і розглянемо два випадки: a)
і представимо (34) у вигляді
де
Очевидно,
Розглянемо випадок а):
Звідси
Помножимо обидві частини (35) на ненегативну величину
Розглянемо випадок б):
Таким чином, в а) і в б) випадках прийшли до тому самому нерівності (36) і (37). Користуючись раніше уведеними позначеннями, їх можна записати
Формула (38) визначає правильні відсікання. Порівнюючи її з вираженням (31–32), доходимо висновку, що коефіцієнти
Теорема доведена.
Алгоритм Дальтона - Ллевелина може бути описаний у такий спосіб.
1. Вирішується (£k, C) – задача (27–30) (спочатку k = 0). Нехай x(£k, C), k = 0, 1, 2,…оптимальне рішення (£k, C) – задачі,
2. Перевіряється умова допустимості по всіх координатах оптимального вектора рішення х(£k, C) (£k, C) – задачі. Якщо умова допустимості виконується, то отримане рішення є оптимальним рішенням вихідної задачі (27-30). Якщо умова допустимості не виконується хоча б по одній координаті, здійснюється перехід до 3.
3. Нехай
i0= min {i| 1<i<n1, хj0k – не задовольняє (29)}.
4. Для обраного номера i=i0 будується правильне відсікання, тобто вводиться додаткова змінна
де
5. Додаємо лінійне обмеження, що визначає правильне відсікання, до умов (£k, C) – задачі й одержуємо нову (£k+1, C) – задачу. Думаючи k = k + 1, переходимо до п. 1.
Приведемо без доказу теорему про кінцівку алгоритму.
Теорема. Якщо: коефіцієнти цільової функції дискретні; F(x) обмежена знизу на багатогранній множині £; задача (£, C) має принаймні одне рішення; вибір рядка для побудови правильного відсікання виробляється за правилом мінімального номера й (£k, C) – задачі вирішуються методом послідовного уточнення оцінок, то алгоритм Дальтона й Ллевелина сходиться.
6. Алгоритм Данцига
Спосіб побудови правильних площин, що відтинають, запропонованим Данцигом значно простіше, ніж всі викладені вище способи. Але, як показали Гомори й Гофман, кінцівка алгоритму Данцига гарантується лише для дуже вузького класу задач. На прикладі алгоритму Данцига видно, наскільки тонким є питання про побудову правильних відсікань і як обережно варто підходити до різним спрощеним алгоритмам.
Розглядається повністю цілочисленна задача лінійного програмування:
Максимізувати
при умовах
Ранг матриці
Теорема. Нехай x(£r, C)=xr є оптимальним опорним планом задачі (£r, C) і xr не задовольняє умові цілочисленності, Nr – множина індексів, що нумерують небазисні змінні, відповідні xr.
Тоді нерівність
є правильним відсіканням.
Правильне відсікання, що відтинає нецілочисленний оптимум x(£r, C) задачі (£r, C), можна записати в такий спосіб:
– ціле.
Помітимо, що кожна із знову змінних однозначно визначається завданням змінних
, так що
.
Позначимо через упорядковані в порядку зростання компоненти
плану x задачі (39) – (41), так що
(44)
Покладемо
Лема. Якщо для деякого плану x задачі (39) - (41)
, (46)
те
Доказ проведемо по індукції. Спочатку доведемо, що
По визначенню
Тому що ранг матриці