Види аналізу фондового ринку:
· ретроспективний (дослідження минулої діяльності ринку, її порівняної ефективності згідно видам цінних паперів)
· оперативний (оцінка стану фондового ринку )
· перспективний (прогнозування тенденцій розвитку фонодового ринку)
· тематичний (дослідження одного напрямку розвитку фондового ринку)
· системний (визначення взаємопов’язаного впливу економічних та соціальних факторів на процеси, які досліджуються)
· обов’язковий (результати аналізу повинні бути обов’язково врахованими)
· рекомендований (найбільш широко розповсюджений вид аналізу, результати якого можуть бути використані для прийнятя рішень, але не носить характер обов’язкових рекомендацій)
Рейтинги цінних паперів виступають в формі фондових індексів, які розраховують спеціалісти ведучих рейтингових агенцій чи фахівцями фондових бірж, аналітиками ділових видань або у формі комбінації символів, які рписують визначену кількість цінного паперу.
Фондові індекси – це показники, які описують стан даного сегменту ринку, тобто рівні цін акцій та інших активів, які обертаються на цих біржах, об’єми угод і т.п.[34]
Використання фондових індексів засновано на перевіреному десятирічному припущенні, що коливання цін на акції кількох десятків ведучих компаній відповідають коливанням цін на всі інші акції, коливанням та змінам у попиті та пропозиції цінних паперів на фондовому ринку в цілому.Регіональний розподіл торговців цінними паперами та обсяги виконанних ними операцій із цінними паперами наведені у додатку № 13.
Фондовий індекс являє собою число, яке характеризує рівень або динаміку цін на акції, які включені до біржового лістингу, за станом на обумовлений момент часу. Усі фондові індекси, які використовуються в світовій практиці, можуть бути класіфіцировані за слідуючими ознаками:
· за місцем розрахунку та ареалом поширення
· за числом поданих в індексі компаній та частки охоплення фондового ринку
· за методикою розрахунку та характеру використання
Виходячи із ступеню узагальнення досліджуваної інформації виділяють індекси:
· інтегральні, які характеризують в цілому стан ринку, який досліджується, одним синтетичним показником
· частні (локальні), які доповнюють інтегральний показник характеристикою окремих елементів або параметрів цього рінку
Також розрізняють індекси за складом сукупності об’єктів, що вивчаються, на інтернаціональні, національні, секторні та субсекторні.
Інтернаціональні інтегральні індекси характеризують стан ринку за межами національних кордонів. Суть такого індексу часто відображає його назва. Наприклад, індекси MCSI ( Morgan Stanley Capital International ) – лідера в галузі подібних міжнародних аналітичних досліджень, охоплюють як весь світовий ринок акцій (“The World Index”), так і його окремі складові географічні сектора – Північну Америку (“North America”), Європу (“Europe13”), Далекий Схід (“Far East”) та ін.
Секторальні інтегральні індекси характеризують стан внутрінаціонального ринку. Наприклад, індекс Нью-Йоркської біржі характеризує “рух” акцій усіх компаній, які котируються на цій біржі.
Субсекторальні індекси є органічною складовою секторального індексу та характеризують динаміку акцій, наприклад, промислової групи компаній, транспортної чи фінансової та ін.
Призначення індексів:
· зміни ціни на акції можно порівняти з індексом для всього ринку або з індексом для даного сегменту ринку та робити висновки про попит на акції у контексті всього ринку
· можливо співставити зміни цін у різних сегментах ринку та робити вмсновки про те, який з них є в даний момент більш прибутковим
· можно співставляти зміни цін акцій більш дрібних та більш великих компаній
· можливо порівняти ціни на акції в різних країнах
В загальній формі роль фондових може бути зведена до трьох функцій:
· діагностичній
· індикативній
· спекулятивній
Під діагностичній функцієй розуміється здатність системи індексів характеризувати стан та динаміку розвитку як національної економіки в цілому, так і окремих її складових.
Виконання індексами індикативної функції передбачає, що наявність об’єктивної оцінки цінового стану на фондовому ринку дає точку відліку для оцінки поведінки великих інвестиційних фондів, окремих інвесторів та портфельних менеждерів.
Спекулятивна функція проявляється в тому, що опціони і ф’ючерси здатні миттєво реагувати на зміну широкого кола явищ економічного, політичного та соціального характеру.
На сьогоднішній день у світі використовується 4 методичних прийоми для побудови усереднених індексів зміни курсів акцій. Ці прийоми зводяться до розрахунків за відповідний період:
· Темпів зміни середньоарифметичної ціни акції обмеженої кількості відібраних корпорацій (індекс Dow Jones)
· Темпів росту (зниження) середньозваженої (по клькості акцій, що обертаються) ціни всієї кількості акцій корпорацій (індекси “S & P - 500” та “Уилшир-5000”)
· Середньоарифметичне значення темпів приросту (зниження) цін акцій
· Середньогеометричне значення темпів зміни цін акцій (індекс “Балью Лайн”)
В країнах з ринковою економікою функціонує більше двухсот фондових бірж. Практично кожна з них має власну систему фондових індексів, які відображають рівень та динаміку цін на акції, що включені до лістингу, тобто акції, які допущенні до офіційної торговлі на біржі. В США регулярно публікуються данні по 20 індексам, в Європі – по 25, в Японії – по 3. Власні індекси мають Буенос-Айреська та Сингапурська фондові біржі. Найбільшого поширення в фінансовому світі набули індекси, розроблені в США. В цьому не тільки визнання провідної ролі даної країни в світовій економіці, але й відображення того факту, що дений обіг Нью-Йоркської фондової біржі (NYSE) складає половину світового обігу цінних паперів. Основні індекси, які розраховуються в США: індекс Доу-Джонса (Dow-jones Average), зведений індекс Нью-Йоркської фондової біржі (NYSE Composite Index), індекси Американської фондової біржі (AMEX Market Value Index), Національної асоціації дилерів по цінним паперам (NASDAQ Index), індекси “Валью Лайн Еверідж” (VLA), “Вілшир 5000” (Wilshire 5000-Equality Index), “Стендарт енд Пура 500” (S&P 500). У Великобрітанії найбільшо відомими є фондові індекси газети “Файненшл Таймс” (FT-SE, FTA, FTO), в Німеччині – індекси FAZ та DAX.
Індекс “Доу-Джонс”
Перший формалізований фондовий індикатор був розроблен та застосован більш ніж 100 років тому – в 1884 році в США Чарльз Доу почав розраховувати середній показник по зміні курсових вартостей акцій 11 великих на той час промислових компаній. Для акцій ряду промислових та транспортних компаній він систематично почав розраховуватись на Нью-Йоркській фондовій біржі з 1897 року (для комунальних підприємств – з 1929 року). З 1928 року індекс став розраховуваться як середнє арифметичне по акціям 30 фірм, присому кількість складових та методика розрахунку залишились незміними в промисловому Доу-Джонсі й досі. Індекс Доу-Джонса розпадається на промисловий (Dow-Jones Industrial Average), який включає в себе акції 30 ведучих промислових компаній США, комунальний (15 компаній, головним чином енергетичних ), транспортний ( 20 компаній ).
Індекс Доу-Джонса для акцій промислових компаній базується на вартості акцій тридцяти промислових компаній та розраховується за формулою:[35]
n=30
J = ( S Ai ) : K
i=1
де К – кориктуючий коефіцієнт, який змінюється у результаті дроблення акцій аьо у зв’язку зі зміною списку фітм та компаній, акції яких приймають участь у розрахунку індексу.
Але вже на протязі порівняно довгого часу індекс Доу-Джонса піддається жорсткій критиці. Особливо це стосується індексуЮ який характеризує акції промислових компаній. Опоненти виражають йому недовіру, оскільки вважають, що 30 акцій промислових компаній, обраних в якості індикатору ринку цінних паперів, не можуть точно відобразити всіх змін, які відбуваються на Нью-Йоркській фондовій біржі.
Індекс “Standart & Pure”
Індекс “S & P 500” є типовим прикладом зводного ( composite ) індексу: з 500 включених до нього корпорацій 400 відносяться до промисловості, 20 - до транспортної галузі, 40 - до енергетики та 40 – до галузі фінансів.
Він розраховується за формулою:[36]
n n
Is&p = { S Pi x Qi } / { S Qi }
i=1 i=1
Pi – ціна акції і-тої корпорації
Qi – кількість акцій
N – кількість корпорацій
Індекс “Trib”
Цей індекс слугує для оцінки стану світового фондового ринку та знаходить свій вираз в цифровому вигляді. Розробники індексу поклали в основу два правила. Перше – заключається в тому, щоб кожний потенційний інвестор міг при бажанні купити любу акцію, вартість якої врахована в індексі. Друге правило потребує максимальної простоти розрахунку індексу. Індекс обмежен відібраною групою, яка складається з найбільш істотних світових фондових ринків. На кожній з 25 найбільших фондових біржах світу відбирається по 10 компаній, акції яких займають перші місця за ітогами торгів. Для трьох фондових бірж із-зі їх особливого становища зроблено виключення: Нью-Йоркська, Лондонська та Токійська біржіпредставлені акціями 20 компаній. Таким чином, індекс розраховується по 280 показникам. Більшість фондових бірж знаходиться в Європі, тому половина відібраних акцій належить європейським компаніям. Але відносно невелика загальна вага цих ринків дає Європі лише 37% акцій всього світового індексу. Крім світового індексу використовуються чотири допоміжних індекси для оцінки наступних регіонів: Тихоокеанського, Європейського, Північноамериканського та Латиноамериканського. Крім регіонального, існує структурне ділення по 8 групам: акції суспільних компаній ( 5% ), фінанси ( 32% ), енергетика ( 9% ), природні ресурси ( 5% ), засоби виробництва ( 9% ), споживчі товари ( 21% ), послуги ( 17% ), різне ( 2% ).