2.Картотеки нових надходжень – це поточні бібліографічні посібники універсального змісту, реалізовані у картковій формі, які інформують про поточні надходження в фонд певної установи. Матеріал групують в систематичній або алфавітній послідовності. Основна мета – відокремити інформацію про нові надходження від іншого масиву інформації.
3. Виставки - перегляди нових надходжень – це виставки, які забезпечують шляхом наочної демонстрації інформування про поточні надходження документів в фонд ІУ або групи установ. Матеріал на виставці групують за галузями знання. Виставки бувають постійними або тимчасовими. Найбільш ефективними є виставки, що супроводжуються оглядом представлених документів ІУ можуть проводити виїзні виставки – перегляди на певних підприємствах.
4. Бібліографічний огляд нових надходжень – це бібліографічний посібник чи усне повідомлення про групу документів, зроблене у вигляді зв’язної розповіді з короткими характеристиками змісту документів, які надійшли в фонд певної ІУ за певний поточний період часу.
5.День інформації – це комплексний захід, який забезпечує інформацією користувачів про поточні надходження в ІУ за певний період ( місяць, квартал, тощо). Цей захід може включати виставку – перегляд документів, бібліографічний огляд, презентації книг, лекції з різних питань діяльності ІУ, консультації, надання можливостей вільного доступу до ІР ІУ. Програма Дня інформації може бути різноманітною і розробляється заздалегідь. Необхідно рекламувати проведення даних заходів через пресу, радіо, телебачення, Internet. Дні інформації повинні проводитись з певною періодичністю.
При організації всіх визначених форм інформування споживачів враховують ІП потенційних груп користувачів ІУ. Найбільше специфіка ІП споживачів інформації враховується при організації групового та індивідуального інформування [9,10,13,15].
Основними формами диференційованого інформування споживачів є вибіркове розповсюдження інформації, диференційоване забезпечення керівників, тематичне забезпечення керівників.
Вибіркове розповсюдження інформації – вид поточного оповіщення, при якому враховуються індивідуальні особливості та ІП осіб або організацій, для яких інформація призначена, а також постійно діючі інформаційні запити, з обов’язковим зворотним зв’язком від споживачів для корекції цих запитів.
Диференційоване забезпечення керівників – забезпечення керівників спеціально підготовленою науково-технічною інформацією, яка призначена для вирішення завдань управління. В рамках диференційованого забезпечення керівників проводиться тематичне забезпечення керівників [23].
Таким чином, слід зазначити, що ІО - це напрямок ІД, який спрямований на задоволення різних ІП споживачів. На відміну від інших процесів інформаційної роботи, ІО пов’язане із доведенням інформації до споживачів. Потреба в інформації активно виявляється в інтересі споживача до інформації та суб’єктивно формулюється в інформаційному запиті. Таким чином, інформаційний запит споживача умовно окреслює ІП. Тому при наданні інформаційних послуг враховуються такі показники якості виконання інформаційних послуг, як релевантність та пертинентність інформації.
Аналіз основних видів ІО дозволив зробити висновок про те, що і ДІО споживачів у режимі „запит-відповідь” й інформування споживачів базується на вивчені ІП користувачів ІУ. Без постійного моніторингу цих потреб неможливе досягнення якісного нового рівня функціонування системи ІО . [9,10,17,19,22]
2. Інформаційні потреби споживачів як основний фактор формування системи інформаційного обслуговування
2.1 Значення вивчення споживачів інформації та їх інформаційних потреб для організації діяльності інформаційних установ
Як вже підкреслювалось, на даному етапі функціонування ІУ повинні будувати свою діяльність на основі застосування маркетингового підходу. В зв’язку з цим, особливої актуальності набувають питання виявлення основних груп користувачів певних ІУ та дослідження специфіки їх ІП з метою створення конкурентноздатної інформаційної продукції та структурування ІР у відповідності до даних потреб.
У сучасних умовах споживач інформації та його ІП стають основою організації всіх процесів ІД установ різних типів. ІП користувачів виступають в якості чинника, який прямо або опосередковано визначає зміст усіх напрямків діяльності ІУ: формування фондів, створення пошукового апарату ІУ, підготовку інформаційної продукції, надання інформаційних послуг. Знання ІП користувачів забезпечує можливість здійснення кількісної та якісної оцінки ефективності функціонування ІУ.
Глибокі зрушення в соціально-економічному розвитку незалежної України обумовили формування ринкових відносин в усіх сферах суспільного життя. Прийняття нової моделі життєдіяльності та адаптація до функціонування в умовах соціально-економічних змін особливо складними були для ІУ. Процеси формування законодавчого простору, прийняття нетрадиційних принципів фінансування, впровадження нових інформаційних технологій, становлення в якості суб’єкта господарювання та виробника інформаційних продуктів та послуг суттєво змінили діяльність ІУ. Визначення особливостей інформаційних послуг в умовах ринкових перетворень реалізує модель, подібну виробничому процесу матеріальної сфери, де беруть участь два суб’єкти: виробник і користувач, а продуктом праці є особливий вид творчої продукції – послуга.
Розглянемо різні підходи до визначення понять послуги. За термінологічним словником з „Бібліотечної справи та суміжних галузей знань” послуга тлумачиться як видача споживачам інформації у тимчасове користування документів, здійснення бібліографічного та довідково-інформаційного обслуговування [26]. У термінологічному словнику, підготовленому Російською державною бібліотекою. послуга визначається як результат ІД щодо задоволення потреб і запитів користувачів ІУ. У цьому ж видані з’являється визначення поняття інформаційної продукції теж як результату ІД. Отже, враховуючи реалії розвитку сучасної ІУ, та спираючись на наявність термінологічного визначення, можна констатувати утворення дихотомічної пари: „продукт-послуга” як матеріального результату ІД, що знаходяться у тісному взаємозв’язку і взаємодії, та спрямований на досягнення загальної мети – забезпечення потреб користувача.
Автори „Короткого термінологічного словника з бібліографознавства та соціальної інформатики” тлумачать інформаційну продукцію як матеріалізований результат ІД, комунікації посередників, призначений для задоволення ІП споживачів, а інформаційна послуга визначається як здійснення у визначеній законом формі ІД, спрямованої на доведення інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їх ІП [33].
Різні точки зору показують розбіжності між існуючими розуміннями і, відповідно, тлумаченням сутності явища. Разом з тим, вони свідчать про подальший розвиток і трансформацію поглядів, віддзеркалюють процес зміни і перенесення акцентів з нематеріального характеру створюваного ефекту продуктів і послуг на їх матеріальні виміри.
Формування нинішнього розуміння сутності ІУ відбувається під впливом загальної економічної моделі життєдіяльності українського народу. Проблема управління взаємодією між споживачем і організацією, яка пропонує послуги, є досить актуальною в ринковому середовищі. Потрібно встановити підтримку та покращення різних форм взаємовідносин зі споживачами та іншими суб’єктами ринку для того, щоб якнайкраще задовольнити цілі учасників взаємодії. Під маркетинговим дослідженням розуміється систематичний збір, аналіз, класифікація певної інформації про запити, потреби, думки, переваги, відношення, мотивації окремих груп споживачів у контексті їх суспільної, політичної, економічної, культурної діяльності з метою прогнозування перспективних напрямків роботи інформаційних установ. Проте головним об’єктом маркетингових досліджень є безпосередньо користувач ІУ та його ІП. Оперуючи поняттям „користувач”, маємо на увазі суб’єкта, який отримує інформаційну послугу [33].
На думку М.С.Слободяника, на даний час сформувалося два основні підходи до вивчення ІП – психологічний та наукознавчий. Представники першого підходу розглядають потребу в інформації як певний стан свідомості суб’єкта. Найчіткіше цю позицію висловлює С.Д.Коготков, який визначає ІП як ставлення суб’єкта до інформації, відтвореною його психікою і свідомістю. Розуміння ІП, що базується на такому визначенні, дозволяє вивчити їх природу та механізм формування. В.З. Коган, В.А. Уханов, прихильники другого підходу, розглядають ІП як необхідність використання всіх нагромаджених людством знань для вирішення конкретних завдань [41].
Розмаїття думок щодо вивчення поняття ІП зумовлює необхідність виявлення сутності цього поняття. Найчастіше вживають терміни „об’єктивні” та „суб’єктивні” ІП. Прихильники психологічного підходу визначають ІП як певний стан свідомості. Тобто, позиція фахівців, які базуються на психологічному підході до визначення сутності ІП, формується з примату їх суб’єктивного характеру. Генетичним вихідним пунктом такого підходу є методологічна концепція, підґрунтям якої є теза про поєднання потреби і свідомості.
Прихильники наукознавчого підходу до визначення сутності ІП фактично зводять до її предмета, без урахування поведінки й свідомості суб’єкта. Отже, потреба є об’єктивною характеристикою людини, її свідомості; вона є вихідним пунктом діяльності. Відповідно ІП сформована об’єктивними відносинами і тому вона є об’єктивною і той же час не існує поза суб’єктом і його свідомістю.