Чим вищий темп інфляції в країні, тим, як правило, нижчий курс її валюти. Залежність валютного курсу від темпів інфляції особливо висока в країнах з великим обсягом міжнародного обміну (товарами, послугами, капіталом), адже найтісніший зв'язок між динамікою валютного курсу та відносними темпами інфляції виявляється під час розрахунків курсу на базі експортних цін.
Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної грошової одиниці, бо зростають попит на неї іноземних боржників та надходження іноземної валюти на національний валютний ринок. Пасивний платіжний баланс призводить до зниження курсу національної грошової одиниці, адже боржники обмінюють її на вільно конвертовану валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань, й одночасно скорочуються надходження іноземної валюти на національний валютний ринок.
Вплив різниці процентних ставок за кредит виявляється в тому, що у разі збільшення процентної ставки в певній країні відносно ставок в інших країнах зростають надходження іноземних короткострокових капіталів у цю країну, та навпаки.
Спекулятивні валютні операції мають значення переважно для внутрішнього ринку, на якому регулюванням процесу курсоутворення згладжуються різкі коливання курсу національної грошової одиниці.
Фактор прискорення або затримування міжнародних платежів також впливає на курсове співвідношення валют. Очікуючи падіння курсу національної грошової одиниці, імпортери прагнуть прискорити платежі контрагентам в іноземній валюті, щоб уникнути можливих втрат від підвищення курсу іноземної валюти. У разі зміцнення національної грошової одиниці імпортери прагнуть затримати платежі у вільно конвертованій валюті. Така тактика справляє певний вплив на платіжний баланс і, як наслідок, на валютний курс національної грошової одиниці.
Ступінь довіри до національної грошової одиниці на національному та світовому ринках визначається соціально-економічним станом країни.
Національний банк України у своїй курсовій політиці використовує загальновизнані методи валютного регулювання, а саме:
валютні інтервенції,
дисконтну політику,
валютні обмеження.
На даний час для всіх резидентів та нерезидентів на території України діє єдиний порядок установлення і використання курсу національної грошової одиниці до іноземних валют, який визначається Національним банком України.
В Україні механізм валютного регулювання, зокрема встановлення курсу національної валюти до іноземних валют, у своєму розвитку пройшов кілька стадій, а саме: від застосування вільно плаваючого курсу національної валюти до фіксованого з подальшим переходом до регульовано плаваючого курсу, що сприятиме стабілізації валютного ринку країни.
За використання режиму регульованого плавання курс національної валюти не фіксується, а приводиться у відповідність до змін на зовнішньому і внутрішньому секторах економіки.
У даний час валютою, до якої прив'язується курс гривні, є долар США - одна з найбільш стійких і поширених іноземних валют, база валютних паритетів, що є головною резервною валютою та міжнародним платіжним засобом. Крім того, такому прив'язуванню відповідають структурні особливості вітчизняного експорту й імпорту. Так, у 1996 р. понад 80% зовнішньоекономічних операцій України припадали на угоди, укладені в доларах США (у 1995р. - понад 50%).
За даного режиму регулювальний вплив забезпечує можливість підтримування валютного курсу на рівні, максимально наближеному до ринкових вимог, уникаючи при цьому викривлень і різких коливань, що обумовлені недостатнім ступенем розвиненості ринку. Конкретною метою регулювання курсу гривні на сучасному етапі має бути заохочення експорту і стимулювання притоку капіталу в Україну, підтримування ефективного рівня імпортних операцій.
Національний банк України встановлює офіційний обмінний курс гривні до іноземних валют, міжнародних рахункових одиниць, який використовується в розрахунках з бюджетом і митницею, під час планування та аналізу зовнішньоекономічної діяльності, для всіх видів платіжно-розрахункових відносин держави з юридичними та фізичними особами, оподаткування, а також для бухгалтерського обліку всіх операцій, здійснених в іноземній валюті.
НБУ щоденно встановлює офіційний обмінний курс гривні до вільно конвертованих валют, а також: до валют країн, які є головними зовнішньоекономічними партнерами України.
Офіційний обмінний курс гривні до долара США встановлюється на підставі результатів торгів на Українській міжбанківській валютній біржі.
Офіційні обмінні курси гривні до інших вільно конвертованих іноземних валют, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та продаються на головних валютних ринках світу, розраховуються на підставі курсу гривні до долара США та поточних крос-курсів валют до німецької марки на Франкфуртській валютній біржі.
Офіційні обмінні курси гривні до вільно конвертованих валют, які не використовуються широко для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продаються на головних валютних ринках світу, а також до неконвертованих іноземних валют установлюються через крос-курси, розраховані на підставі курсу гривні до долара США та курсів національних валют до долара США, встановлених центральними (національними) банками держав СНД та Балтії, а також поточних крос-курсів відповідних валют до долара США на міжнародних валютних ринках.
Офіційні обмінні курси гривні до інших іноземних валют (35 валют) НБУ встановлює в передостанній робочий день місяця з терміном дії з першого числа і до кінця наступного календарного місяця.
На протязі останнього століття американська економіка явила собою приклад найбільш успішного и вдалого економічного розвитку після економічної катастрофи (30-і роки, Велика Депресія), і стала в кінці століття найбільш процвітаючою (в економічному розумінні) країною, що переживає пік свого розвитку. Але, навіть будучи одною з найбільш досконалих економічних систем у світі, монетарна система США не змогла б обходиться без фінансового інституту, що відповідає за управління цією системою, а саме: здатного впливати на величину грошової маси в економіці, регулювати швидкість грошового обігу і т.д. Таким інститутом, здатним забезпечити фінансове здоров'я банківської системи, і грошової системи США в цілому, є Федеральна Резервна Система (ФРС). ФРС по своїй суті еквівалентна центральним емісійним банкам інших країн, проте її організація відтворює дух и букву федеральної політичної системи, характерної для будь-яких виявлень суспільно - економічного життя США.
"В якості своєї основної функції Федеральна Резервна Система формує и втілює в життя грошово-кредитну політику, тобто регулює ріст депозитів и кредитів комерційних банків і позичково-ощадних інститутів. Контроль над грошово-кредитними відносинами дає федеральному уряду США вагомий важіль управління економічною активністю та рівнем цін. Крім того, спектр адміністративної та контрольної діяльності ФРС на цьому не обмежується. Він вельми широкий - від. дії в якості податково-бюджетного (фіскального) агента Державного Казначейства і управління банківськими холдинг-компаніями до здійснення кліринга чеків і забезпечення необхідної кількості готівкових грошей".
ФРС незалежна організація. Вона не може бути усунена по примсі президента, конгрес також не може змінить її роль і функції, інакше як спеціальним законодавчим актом.
Якщо роздивлятись діяльність ФРС детальніше, неважко виявити і сформулювати дві найбільш важливі та взаємопов'язані її функції:
Впорядкування діяльності банків і підтримка банківської системи в цілому на рівні, достатньому для повноцінного функціонування. Це відбувається шляхом регулювання фінансового стану кожного банку та полегшення проведення заліку взаємних банківських вимог. Крім того, будучи по суті своїй центральним банком країни, а саме "банком банків", ФРС являється кредитором в останній інстанції для комерційних банків.
"Друга і найбільш важлива функція ФРС - контроль за пропозицією грошей в економіці. Приймаючи рішення пов'язані з контролем грошової маси, ФРС являється основним виконавцем кредитно-грошової політики США. Сукупність рішень по відношенню пропозиції грошей і є суттю кредитно-грошової політики".
Основними інструментами регулювання, які знаходяться в руках Федеральної резервної системи, є, в першу чергу, зміна норм обов'язкових резервів, зміна ставки рефінансування, операції на відкритому ринку з цінними паперами й іноземною валютою, а також деякі міри, що носять жорсткий адміністративний характер.
Управління обов'язковими резервами.
В даний час мінімальні резерви - це найбільш ліквідні активи, що зобов'язані мати всі кредитні установи, як правило, або у формі готівки в касі банків, або у виді депозитів у центральному банку чи в інших високоліквідних формах, обумовлених центральним банком. Норматив резервних вимог являє собою встановлене в законодавчому порядку процентне відношення суми мінімальних резервів до абсолютних (об'ємних) чи відносних (збільшених) показників пасивних (депозитів) або активних (кредитних вкладень) операцій. Використання нормативів може мати як тотальний (установлення до всієї суми зобов'язань чи позичок), так і селективний (до їх визначеної частини) характер впливу. Мінімальні резерви виконують дві основні функції.