Фотоматеріали поділяються на кіноплівку, фотоплівку та фонограмну кіноплівку. До полімерно-пластикових документів відносяться: кінодокументи (кіно-, діа-, відеофільми), фотодокументи (діапозитив, мікрофільм, мікрокарта, мікрофіша), фонодокументи (магнітні фонограми для запису зображення та звуку), документи для використання в ЕОМ (перфострічки).
Групу полімерно-пластикових документів складають: гнучкий магнітний диск, магнітна карта, гнучка та жорстка грамплатівка, оптичний диск - як жорсткий, так і м’який. Гнучкий диск - переносний носій інформації малої ємності, найменш надійний засіб зберігання інформації. Ступінь їх використання в наші дні дуже швидко знижується. Їх використовують для передачі невеликого об’єму інформації з одного комп’ютера на інший, а також для створення резервних копій важливої інформації. Жорсткий диск - це пристрій, постійно підключений до комп’ютера, що володіє високою ємністю і високою швидкодією. Це один із найважливіших компонентів сучасного комп’ютера. Вся інформація, що регулярно використовується, в тому числі операційна система, встановлені програми і робочі документи зберігаються саме на одному чи декількох жорстких дисків, встановлених на комп’ютері. Компакт-диски чи диски CD-ROM - це особливий вид дисків, які сьогодні використовується для розповсюдження дистрибутивних комплектів програмного забезпечення. Компакт-диски використовують для розповсюдження програмного забезпечення, музичних записів, відеозаписів та ін. Формат дисків DVD спеціально розроблений для записів відеофільмів.
Розвиток науки та техніки призвело до різкого збільшення об’ємів наукової, технічної, економічної та інших видів інформації. Носії на основі полімерних матеріалів, таких, як мікрографічні документи в компактній формі на фото-, кіно-, магнітній стрічці, оптичних та відео дисках, дозволяють передавити інформацію у часі та просторі якнайбільшими об’ємами.
2. Переваги використання сучасних матеріалів для зберігання інформації
2.1 Характеристика оптичного документа
Спрощені умови зберігання інформації порівняно з паперовими документами, для яких потрібно обов’язково дотримуватися технічних вимог: умов підтримання оптимального рівня вологості у приміщенні, температури, кислотності, боротьби з мікроорганізмами та ін., а також проблеми, що до дотримання захисту друкованої продукції від пожеж, поводей та інших бідувань. До цього слід додати дефіцит паперу при умовах потреби охорони навколишнього середовища, зокрема лісопосадок.
На сьогоднішній день, доступними та популярними у використанні є оптичні диски, які відзначаються своєю універсальністю, тобто можливістю запису та зберігання в єдиному цифровому форматі інформації будь-якого типу - звукової, текстової, графічної, відео. Компакт-диски бувають тільки для зчитування інформації (без можливості перезапису), так звані CD-ROM (Compact Disk - Read Only Memory), що найчастіше дуже зручно - так як на диск не «прищепиться» вірус та диски для багатократного перезапису - rewriteable CD. Оптичний документ дає можливість організації та зберігання інформації у вигляді бази даних на єдиному оптичному носії та забезпечує створення інтегрованих інформаційних систем, що забезпечує доступ до таких баз даних. Властивості оптичних дисків мають здібність вбирати в себе переваги та можливості книг, мікро-, діа-, відеофільмів, аудиозапису і т. п. одночасно. Також оптичні документи володіють відмінним співвідношенням якість/ціна, швидкодією, низькою собівартістю зберігання інформації, надійні у використанні та довговічні.
Оптичний диск - це оптичний (лазерний) носії інформації діаметром 8-12 см (4,5 ¢¢), товщиною - 1,2 мм. Лазерний диск має пластикову основу з алюмінієвим покриттям, яке відбиває промінь лазера при зчитуванні. Закодована у двійкових числах інформація нанесена на диск у вигляді ямок та горбків. Ямка відповідає нулеві, а горбок - одиниці. Доріжка, по якій зроблено запис, має вигляд спіралі. Ця доріжка лише одна, на відміну від багатьох доріжок на магнітному диску, зроблених у вигляді концентричних кіл. Зчитування інформації з доріжки здійснюється за допомогою лазера. Час доступу до даних на лазерному диску значно менший, аніж для магнітних дисків. За одиницю швидкості береться швидкість обертання аудіо-компакт-диска. Приводи CD-ROM так і називаються: з подвоєною та зі збільшеною учетверо швидкістю. Нині випускаються моделі зі швидкістю, збільшеною у 40 разів. Обсяг інформації, що зберігається на лазерному диску, становить 600Мбайт. Для високоякісних звукових файлів це майже година звучання. На лазерний диск можна записати понад 20тис. картинок, виконаних у стиснутому форматі JPEG. Якщо ж зберігати лише текст, то на диск CD-ROM можна записати близько 1000 книжок по 300 сторінок [1,c 63-64].
2.2 Особливості використання голограми, як одного з найновітніших матеріальних носіїв
Одним із найновіших носіїв об’ємного зображення є голограма (греч. holo - весь, повний; graph - запис і gramma - письменний, лінія). Особливістю голограми є об’ємний образ предмету, який володіє всіма ознаками оригіналу, досягається повна ілюзія присутності предмету - зорове відчуття об’ємності, кольору (включаючи всі відтінки кольорів) та ракурсу. Голограма перешкодостійка, псування її деяких частин не приводить до втрати всього зображення. Не існує труднощів у фокусуванні, так як голографується не сфокусоване зображення, а хвильовий фронт об’єктного проміння. Не потрібні високоякісна оптика та високоточні системи для механічної комутації інформаційного носія. Важливою перевагою є те, що голограма представляє собою оптичний елемент, що формує зображення без допомоги зовнішньої оптики.
Голограма - документ, що містить зображення, запис та відтворення якого проводиться оптичним способом за допомогою лазерного променя без використання лінз [9]. Спрощено кажучи, голограма - це оптичний об'єкт, який змінює кольори по всьому райдужному спектру видимого діапазону світла при зміні кута зору спостерігача, може змінювати форму й видимі розміри зображень (анімація об'єктів голограми), може бути об'ємним [9].
Шматок властивого матеріалу крихітних розмірів, потенційно може зберегти голограми, які містять тисячі мільярдів бітів даних, забезпечуючи, таким чином, набагато більшу густину інформації, ніж сьогоднішні пристрої збереження даних. Крім того, голограми можна дуже швидко зчитати.
Голограма створюється за допомогою голографії - метода точного запису, відтворення та перетворення хвильових полів. Він оснований на інтерференції хвиль - явища, що спостерігається при складенні поперечних хвиль (світових, звукових та ін.) або при посиленні хвиль в одних точках документа та послабленні в інших в залежності від різності фаз інтерферуючих хвиль. На фотопластинку одночасно з «сигнальною» хвилею, розсіяний об’єктом, направляють «опорну» хвилю від того ж джерела світла. Ця інтерференційна картина, створена променями, фіксується у вигляді електричного поля у чутливому матеріалі, наприклад, ніобаті літію, легованому крихітною кількістю деякого іншого металу. Щоб зчитати голограму, на неї світять одним лазерним променем. Тоді світло дифрагує на голограмі, і утворюється картина, яка містить записані дані. Але лазерне світло також і «знебарвлює» голограму при освітленні. Якість зображення залежить від монохроматичності випромінювання лазера та роздільної здатності фотоматеріалів, що використовуються при одержанні голограм. Якщо спектр випромінювання широкий - інтерференційна картина буде нечіткою та розмитою. Тому при виготовленні голограми застосовують лазери з дуже вузькою спектральної лінією випромінювання. Голограма може бути плоскою та об’ємною. Чим більше об’єм, тим краще реалізуються всі її якості.
2.3 Сучасний етап розвитку запам’ятовуючих пристроїв
Голограму можна використовувати для найрізноманітніших цілей. Вже отримані експериментальні результати для голографічної мініатюризації документів з кратністю зменшення 200´. Однак досі голографічна пам’ять не стала комерційно життєздатною. Проте недавні досягнення групи Каліфорнійського технологічного інституту можуть невдовзі змінити ситуацію. Виробництво голограм – це наукомісткий процес, який починається з технологічно складного і засекреченого процесу виготовлення матриці (цією технологією в Україні досконало володіють лише кілька фахівців).
Постійне та досить швидке вдосконалення систем та носіїв інформації, не дивлячись на свою відносно високу собівартість, набирають швидкого розповсюдження в інформаційних колах використання, тому виникає проблема фінансового характеру - застарілі системи не можуть зчитувати та відтворювати інформацію на нових, вдосконалених носіях.
Найбільш перспективним носієм являється оптичний диск, на який інформація записується та зчитується за допомогою сфокусованого лазерного променя. Оптичні інформаційні системи - вершина сучасних досягнень в області графіки запису та пошуку інформації. До недоліків лиш можна віднести досить високу вартість обладнання.
З наведених вище характеристик штучних носіїв інформації, можна зробити висновок, що перспективними в майбутньому будуть оптичні диски із записом найрізноманітніших видів інформації, що дозволять створювати нові і нові бази даних інформації для:
– швидкого доступу до них (як до вітчизняних, так і до зарубіжних баз даних);
– автоматизацію та обробку даних;