Методи статистичного аналізу показників кредитних ресурсів та їх використання (стр. 2 из 3)

Кооперативний кредит — надається кооперативними кредитними установами. Такий кредит має різну соціально-економічну сутність, яка залежить від характеру виробничих відносин. Спочатку кредитні установи надавали позички та інші послуги тільки своїм членам. За сучасних умов численні кредитні кооперативи дедалі більше перетворюються на універсальні інститути, наближаються за своїми функціями до комерційних банків та активно ведуть боротьбу за клієнтуру.

Контокорентний кредит — вид банківського кредиту, який надається клієнтам, що мають у банку поточний рахунок. Обсяг і строки позички визначаються господарськими потребами клієнту, але в межах встановленого в кредитному договорі ліміту по кожному позичальнику залежно від його фінансового стану і репутації.

Обороти на поточному рахунку (платежі, внески) сальдуються. У разі появі на цьому рахунку від’ємного (дебетового) сальдо, яке називається овердрафт, клієнту оформляється позичка. Кредит з поточного рахунку можна отримати готівкою, переказом на інші рахунки, оплатою векселів, купівлею цінних паперів та ін. Плата за цей кредит визначається, виходячи з діючої відсоткової ставки, обсягу та строку кредиту, фактично використаного клієнтом. Для розрахунків по наданих позичках встановлюється періодичність, як правило, раз на квартал або півроку.

Компенсаційні кредити — позики, що надаються Міжнародним валютним фондом країнам — членам на строк 3—5 років для компенсування скорочення експортної виручки, спричиненого тимчасовими і незалежними від країни-позичальника причинами: стихійні лиха, непередбачене падіння світових цін; промисловий спад в країнах-імпортерах; введення ними протекціоністських заходів тощо. Компенсаційні кредити не повинні перевищувати протягом року 50 % квоти країни в МВФ. Загальна заборгованість по компенсаційних кредитах — 100 % квоти. Для одержання компенсаційних кредитів країна повинна довести МВФ наявність обґрунтованої причини, що зумовила скорочення експортної виручки. Рівень відсоткових ставок по компенсаційному кредиту відповідає ставкам по звичайних кредитах МВФ.

Іпотечний кредит — довгострокові позички, що надаються під заставу нерухомості (землі і будівель) переважно спеціалізованими інститутами — іпотечними банками, а в деяких країнах — комерційними та іншими банками. Неповернення позички за цим кредитом у строк призводить до втрати позичальником нерухомості і передачі її іншому власникові або банку.

За терміновістю розрізняють короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий кредит.

В Україні діє дворівнева банківська система, яка складається з центрального банку — Національного банку України (НБУ) і системи комерційних банків. НБУ здійснює керівництво по проведенню єдиної державної політики у галузі кредиту, грошового обігу, розрахунків і валютних відносин. НБУ також займається управлінням процесами кредитування в економіці, виявленням їх тенденцій і закономірностей. Для цього необхідна статистична інформація про кредитні вкладення й кредитні ресурси, їх склад за видами позичальників, у розрізі галузей і форм власності, про розмір і склад прострочених позичок, ефективність вкладень (інвестицій) у науково-технічні заходи, обіговості кредитів.

Збором, обробкою та аналізом інформації про економічні та соціальні процеси в кредитуванні займається статистика кредиту. Вона складає програму статистичних спостережень, вдосконалює систему показників, методологію їх розрахунку та аналізу, розробляє методи статистичного аналізу конкретних явищ. Статистика кредитування займається також узагальненням відомостей про кредитування, виявленням закономірностей, вивченням взаємозв’язку використання кредитних ресурсів з ефективністю залучення обігових коштів тощо.

Загальні завдання статистики кредиту:

1. Організація статистичного обліку і звітності про кредитні операції.

2. Розробка системи показників, що характеризують кредитні відносини, їх стан і розвиток.

3. Виявлення статистичних закономірностей у розвитку кредитних відносин.

4. Послідовне вдосконалення методології та методики розробки й аналізу системи показників з урахуванням досягнень економічної науки і міжнародних стандартів.

За надані послуги у вигляді позички клієнти банку вносять плату у вигляді відсоткової ставки. Це — ціна позичкового капіталу, яка формується на фінансовому ринку. Цінова політика банку зумовлюється такими факторами: тип послуги; ставка за кредитами, встановлена банками; нормативні вимоги (ставки) НБУ; ціни, що встановлюються конкурентами; фінансові потреби банку, вартість його продуктів і послуг; рівень і характер попиту споживачів. Кількісним виразом банківського відсотка є ставка, що являє собою відношення суми коштів, сплачуваних у вигляді відсотка, до суми позички.

Статистика вивчає формування відсоткової ставки під впливом основних факторів, досліджує їх динаміку та здійснює прогнозування. Відсоткова ставка передусім зазнає впливу попиту і пропозиції на позичковий капітал. Збільшення попиту відповідно підвищує ціну, і навпаки. Другим важливим чинником є інфляція. При її активізації зростають і відсоткові ставки, оскільки інфляція знецінює гроші. Одним з визначальних факторів є також облікова ставка НБУ. Окрім того, за допомогою статистичних методів аналізуються динаміка відсоткових ставок під впливом основних факторів, а також вплив на динаміку доходів банку динаміки обсягу позичок і відсоткових ставок.

Важливим фактором ефективної кредитної діяльності банку є статистичне забезпечення контролю з боку банку за виконанням умов кредитного договору, особливо своєчасності сплати позичальником чергових внесків на погашення позички і відсотків за нею. Для запобігання відповідним ризикам оцінюють кредитоспроможність позичальників. Така оцінка є складовою рейтингу банку, насамперед кредитного ризику, що він несе. Адже ефективне управління кредитним ризиком є основою створення надійної і стабільної фінансової установи.

У ході аналізу та превентивного прогнозування кредитоспроможності клієнтів банку і на цій основі управління кредитним портфелем надається оцінка:

· впливу зовнішнього середовища на кредитоспроможність — вивчається становище позичальника в економіці в цілому, а також його залежність від бізнес-циклів (здатність адекватно реагувати на ситуацію залежно від бізнес-циклу);

· життєвому циклу виробництва та основним видам продукції;

· збутовій стратегії;

· здатності виробляти і продавати товари за цінами, які компенсують витрати та генерують прибуток;

· залежності припливу готівки від зовнішніх факторів.

З цією метою здійснюється групування напрямів кредитів з виокремленням найризикованіших, а саме:

· для початку бізнесу, де обсяг позичок непропорційно високий порівняно з інвестиціями власника;

· для спекулятивних угод з товарами і фондовими цінностями;

· для операцій з нерухомістю для власників підприємств з обмеженими коштами;

· для підтримки значного залишку на депозиті у банку без достатнього капіталу і заставного забезпечення;

· під проекти з ризиком морального старіння.

Під час оцінювання кредитоспроможності клієнтів банку застосовується система показників, яка сигналізує про можливі фінансові ускладнення та банкрутство:

· перевищення критичного рівня простроченої заборгованості;

· надмірне використання короткострокових позичок як джерела фінансування довгострокових вкладень;

· низькі значення показників ліквідності;

· нестача обігових коштів;

· підвищення до небезпечних меж частки позичкових коштів у загальному обсязі коштів;

· невиконання зобов’язань перед кредиторами та акціонерами щодо своєчасного повернення позичок, виплати відсотків і дивідендів;

· погіршення відносин з підприємствами банківської системи;

· використання нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;

· застосування у виробництві замортизованого обладнання;

· негативні зміни в портфелі замовлень.

2. Методи статистичного аналізу показників кредитних ресурсів та їх використання

Кредитні вкладення являють собою позички, які надаються банківськими установами підприємствам, організаціям і населенню для виробничого і соціального розвитку. Для характеристики кредитних відносин статистика кредиту використовує показники розміру, складу, динаміки кредитних ресурсів і кредитних вкладень, вивчає взаємозв’язок кредитних вкладень з показниками обсягу виробництва, капітальних вкладень, розміру товарно-матеріальних цінностей.

Для характеристики обсягу кредитних вкладень використовують показники залишків заборгованості й розміру виданих і погашених позичок. Залишки заборгованості у звітності показують за станом на визначену дату. Для встановлення середніх залишків кредиту застосовується середня хронологічна

,

де

— середні залишки кредиту; yn — залишки кредиту в момент часу n; n — кількість моментів часу.

Показники обіговості кредиту і методи їх аналізу

Статистика вивчає ефективність використання позичок, що характеризується їх обіговістю. Рівень обіговості кредиту вимірюється:

1) тривалістю використання короткострокового кредиту;