Реферат
Виконав студент 51 групи факультету фізичного виховання Коробцов Максим
Кіровоградський державний педагогічний університет ім. Володимира Винниченка
Кіровоград 2013
Актуальність. Становлення професійного спорту в Україні опирається на світовий досвід, в першу чергу США і країн Європи, про що свідчить порівняльний аналіз американської, європейської і української моделей професійного спорту.
Історичний аналіз показав, що витоки професійного вітчизняного спорту, що одержав офіційне визнання в кінці 80-х pp. XX сторіччя, знаходяться в середині XIX ст., коли в царській Росії починають формуватися капіталістичні відносини і прокидається інтерес до різних аспектів фізичної культури. Його розвитку сприяла діяльність учених і ентузіастів спорту, а також вплив західної культури. Професійний спорт на всій території дореволюційної Росії опирався на народну любов до спортивних ігрищ, де демонструвалися сила і спритність. Змагання професіоналів зіграли значну роль в популяризації спорту в цілому. Атлети користувалися авторитетом в народі, підтримкою у представників багатих шарів суспільства. До початку XX ст. професійний спорт зайняв міцне положення в системі суспільних цінностей.
Після подій 1917 року розвиток професійного спорту сповільнився. На початку 1930-х pp. негативне відношення держави до спорту змінюється. Вихід країни з міжнародної ізоляції активізував цей процес. З 1945 р. стали застосовуватися заходи, що заборонені статутами міжнародних спортивних організацій, і в першу чергу МОК (учбово-тренувальні збори, премії за перемоги, рекорди країни, світу). Вони, будучи порушенням статусу любителя, зіграли значну роль в розвитку спорту в СРСР.
Спортивне керівництво дотримувалось формальних правил стосовно статусу аматорства, а представники країни в міжнародних організаціях проводили активну наступальну політику. Положення СРСР в світовому спорті було достатньо міцним, щоб зуміти відкинути звинувачення або висунути контрзвинувачення в різного роду порушеннях своїм опонентам. Відсутність офіційного статусу робила спортсменів, не дивлячись на, шану і славу, багато в чому безправними. Державна політика відносно професійного спорту не дозволяла у той час створити законодавчу базу професійного спорту. І тільки кінці 80-х pp. XX ст. в СРСР були закладені передумови для формування правових основ професійного спорту. Стимулом для початку цього процесу стало рішення МОК (1986 р.) про допуск на Олімпійські ігри професіоналів.
Суспільно-політичні реформи, що почалися через деякий час, дали нові імпульси для становлення і розвитку професійного спорту. З 1991 р. починається процес утворення професійних спортивних об'єднань. Модифікувалися функціональна орієнтація, організаційні, економічні, правові, педагогічні основи професійного спорту. Економічна самостійність його суб'єктів привела до створення юридично самостійних федерацій, зміни статусу клубів. Таким чином професійний спорт, що встав на економічні рейки розвитку, починає перетворюватися на товар.
Перехід до ринкових відносин відобразився в ухваленні відповідних статутів, засновницьких угод, у встановленні професійних правил проведення змагань, у вступі до міжнародних федерацій професійного спорту. Поряд з тим на шляху професіоналізації спорту виникли ряд труднощів, що були успадковані від минулої системи, так і нові, що виникли в процесі будівництва ринкової економіки. Слабка матеріальна база вітчизняного спорту, недостатнє фінансування спортсменів високого класу і тренерів, поява можливості виступу за іноземні клуби, посилення криміналізації і інші причини, сприяли від'їзду спортсменів за кордон. Зміни також торкнулися ціннісних орієнтацій спортсменів і системи оплати їх праці. До кінця 1990-х pp.хворобливий процес реформування основ професійного спорту в основному був завершений.
Останні дослідження. Аналіз процесу становлення професійного спорту з 1991-2006 pp.дозволяє визначити основні тенденції його розвитку в цей період. Ними є
адаптація українського спорту до світового професійного спорту;
американізація;
криміналізація;
послаблення впливу державних структур;
залучення легіонерів (спортсменів і тренерів);
розвиток спортивного спонсорства;
участь великих політиків і бізнесменів в керівництві професійним спортом;
- формування союзу великого капіталу і держструктур, як фінансової основи
професійних клубів;
трансформація організаційно-правових форм суб'єктів професійного спорту;
підвищення ролі ефективного спортивного менеджменту;
залучення відомих спортсменів до політичних компаній;
підвищення комерційного інтересу з боку телебачення.
Велике значення для розвитку професійного спорту має його правове забезпечення. На сьогоднішній день визріла необхідність розробки закону про професійний спорт. Ця робота повинна вестись за такими основними напрямами:
суб'єкти професійного комерційного спорту;
їх державна підтримка (пільги) на державному і регіональному рівнях;
соціальна захищеність спортсменів;
оподаткування суб'єктів професійного спорту;
трансферти спортсменів і тренерів;
- управлінські відносини професійного клубу -ліги - національної федерації
-міжнародної федерації;
спортивні лотереї і тоталізатор;
компенсації спортивним організаціям за підготовку спортсменів;
взаємостосунки клубу, ліги, федерації із спонсорами, телебаченням.
У світовій практиці сформувалось два основних підходи до розвитку професійного спорту: комерційно-константний і комерційно-ротаційний. Перший є характерним для США і полягає у прагненні до максимальних доходів, при цьому спортивна діяльність і її результати розглядаються як засіб досягнення прибутку. Врівноваження спортивних сил і фінансових можливостей клубів, що об'єднані в Лігу, вирішує система «драфту». Для європейського професійного спортy більш характерним є підхід, що базується на тому, що спортивне суперництво є пріоритетним чинником і обов'язковою умовою ведення бізнесу.
Порівняльний аналіз американської, європейської і української моделей розвитку професійного комерційного спорту
| Характери стики | Регіони | |||
| США | Європа | Україна | ||
| Види спорту | Акцент на національні види спорту(бейсбол, баскетбол, американський футбол); розвиток традиційних професійних видів спорту (бокс, автогонки, хокей і ін.) | Розвиток традиційних професійних видів спорту(баскетбол, бокс, автогонки, футбол, хокей і ін.) | Так, як і в Європі | |
| Основний принцип проведення змагань | Константний (акцент на економічні інтереси клубів, видовищність змагань) | Ротаційний | Так, як і в Європі | |
| Менеджмент | Відокремлені від любительського спорту економічно могутні ліги (НБА, ПФЛ і ін.), акцент на соціальні цінності американського суспільства | Об'єднання в одній федерації з любительським спортом, великий вплив МСФ | Так, як і в Європі | |
| Правові основи | Відсутність спеціального федерального законодавства, опора на статутні документи спортивних організацій | Наявність спеціального законодавства, що базується на правових національних нормах | Тенденція до створення власної правової бази професійного спорту | |
| Відношення держави | Надання допомоги (пільги з оренди, оподаткування, зацікавленість і підтримка політиків). Професійний спорт -частина державної ідеології | Держава сприяє розвитку, економічна допомога муніципальних порад | Держава сприяє розвитку через регіональні місцеві структури, надає фінансову допомогу | |
| Фінансування | За рахунок спортивної діяльності, що приносить прибуток. Набір джерел схожий з тим, що в Європі, але різна їх пайова участь. Провідна роль телебачення. | Набір джерел схожий з тим, що вСША. Але в значно більшій мірі спостерігається участь спонсорів і надання фінансової підтримки з боку державних структур | Спортивна діяльність не окупає витрат. Акцент на надходження від неспортивної діяльності. Значна роль бюджетних асигнувань | |
| Основні форми власності | Приватна і корпоративна | Корпоративна у вигляді акціонерних товариств, приватна | Розмаїття форм: державні, відомчі, муніципальні підприємства, акціонерні товариства, громадські і Некомерційні організації | |
| Система відбору | Через шкільний і студентський спорт за допомогою системи драфту | Через сферу спорту вищих досягнень | Через систему спеціалізованих спортивних шкіл і олімпійський спорт | |
| Ступінь інтернаціоналізації | Відносно закрита система | Широка участь легіонерів, високий ступінь | Високий ступінь інтернаціоналізації | |
Система змагань організована таким чином, що щорічно відбувається ротація команд: слабкі клуби покидають більш вищий дивізіон, а на зміну їм приходять команди-переможниці з низького дивізіону. Особливістю європейського спорту є економічна допомога муніципальних рад і спонсорів та широке використання акціонерної форми володіння професійними клубами. Порівняльний аналіз різних моделей світового комерційного спорту свідчить про спрямованість українського спорту до європейської моделі (таблиця 1).
Слід відмітити, що в професійному спорті, разом із спортивним результатом, в першу чергу цінується комерційний успіх, який залежить від ставлення до нього глядачів, спонсорів і телебачення. Професійний комерційний спорт має загальні і специфічні відмінності від інших різновидів спорту. До числа перших відносяться: виражений комерційний характер технології проведення змагань; орієнтація на розвиток видів спорту, що приносять прибуток; створення системи змагань, яка спрямована на використання досягнутої майстерності в умовах жорсткої конкуренції; інші джерела фінансування; організаційні відмінності; інша винагорода спортсменів. До другої групи відносяться: відмінності в календарях і правилах змагань; в класифікації спортсменів; у співвідношенні підготовчої і змагальної діяльності; в особливостях тренувального режиму.