В американській літературі Драйзера більш за все вражало протиріччя між реальністю і життям, описаним в літературних творах.
Тому в роботах Драйзера завжди зображувалося життя простих людей, трудність їхнього існування в американському суспільстві.
Його роман «Американська трагедія» був знаком критичного реалізму в американській літературі 20 ст. У його трьох романах «Фінансист», «Титан» і «Стоїк» Драйзер описав життя фінансиста Каупервуда.
Він не тільки жорстокий американський бізнесмен, людина «без душі і серця», але і дуже трагічна особистість.
Having an extraordinary personality, he can’t fully realize himself in American society.
His love of arts, his unusual talent stay deep inside him.
In 1928 Dreiser came to Russia, as he was always interested in the country and especially its literature.
The works of Tolstoy and Dostoyevskyi influenced his creative work.
Till nowadays Dreiser remains the largest master of realistic American literature of the 20th century.
Будучи неординарною особистістю, він не зміг реалізувати себе в американському суспільстві.
Його любов до мистецтва, його незвичайний талант залишилися глибоко усередині нього. У 1928 році Драйзер відвідав Росію, тому що він завжди цікавився цією країною й особливо її літературою. Твори Толстого і Достоєвського вплинули на його творчість.
| Vocabulary: Czech [t6ek] — чеський soul [s3\l] — душа Chicago [6´k%:g3\] — Чикаго Financier [f´n0nsj3] — фінансист cruelty [´kr\3lt] — жорстокість Cauperwood [´k1:p3w\d] — Каупервуд Questions: 1. What was Theodore Dreiser? Where and when was he born? 2. Why did he know what poverty was? 3. What did Dreiser depict in his works? 4. What can you say about his novel “An American Tragedy”? |
До наших днів Драйзер залишається найбільшим майстром реалістичної американської літератури 20 ст.
5. Why did he visit Russia? - Jerome David Salinger
J. D. Salinger is one of the most famous contemporary writers.
He was born in 1919 in New York in a welltodo family.
He graduated from the Pennsylvania
Military Academy, and also studied at New York and Columbia Universities.
During World War II he served in the Army in Europe.
His only novel “A Catcher in the Rye” brought him fame.
Its main character, teenager Colefield, clearly perceives contradiction between the world of adults and teenagers.
Д. Д. Селінджер — один з найвідоміших сучасних письменників.
Він народився в 1919 році у НьюЙорку в заможній родині.
Він закінчив Військову академію в Пенсильванії, а також учився в університетах НьюЙорка і Колумбії.
Під час Другої світової війни він служив в армії в Європі.
Його єдиний роман «Над прірвою в житі» приніс йому славу.
Його головний герой, підліток Колфільд, ясно усвідомлює протиріччя між світом дорослих і підлітків.
The drawbacks of the world of adults can be easily seen by the eyes of a sincere and innocent child.
He can’t understand the psychology of material success, which rules in the world of grownups, and he doesn’t want to become an adult.
The best stories of Salinger comprised his “Nine Stories”.
They are based on the ancient Indian poetics.
They are characterized by nine human states: erotic, humorous, pathetic, the state of dismay, heroic, fear, horror, surprise and calmness.
People are shown in different situations, and their behaviour reveals their inner state.
The mood, the feelings, the hint are the most important things in these stories.
The author considers the family as the ailment for a person.
It should bring up a child in the spirit of love to other people. Salinger’s works influenced American students of the 50s and 60s.
A powerful movement for civil rights rose in the country.
After 1965 Salinger stopped publishing his works.
Недоліки світу дорослих добре помітні щирій, чистій дитині.
Він не може зрозуміти психології матеріального успіху, що править у світі дорослих, і він не хоче ставати дорослим.
Кращі розповіді Селінджера зібрані в «Дев’ять розповідей».
Вони засновані на староіндійській поетиці.
Їх характеризують дев’ять людських почуттів: еротичні, гумористичні, патетичні, відраза, героїчні, страх, жах, подив і спокій.
Люди показані в різних ситуаціях, і їхнє поводження відображає їхній внутрішній стан.
Настрій, почуття, натяк — от що було найбільш важливе в цих розповідях.
Автор вважав родину зціленням для людини.
Вона повинна виховувати дитину в дусі любові до інших людей.
Роботи Селінджера вплинули на американських студентів 50—60х років. У країні піднявся могутній рух за цивільні права. Після 1965 року Селінджер перестав друкувати свої роботи.
Vocabulary:
contemporary [k3n´temp3r3r] — Colefield [´k3\lfi:ld] — Колфілд сучасний contradiction [k5ntr3´dk6n] — well-to-do family [´welt3du: протиріччя´
´f0ml] — заможня сім’я sincere [sn´s3] — щирий rye [ra] — жито
Questions:
1. What kind of writer was J. D. Salinger?
2. How many novels has he written?
3. What are his best stories about? What are they based on?
4. When and why did he stop publishing his works?
30
Somebody once said, “Poets are born not made”.
Some people think it is true, and some think it is not, but everybody agrees that Joe Hill was a born poet.
He did not learn the art of poetry at schools or colleges, but he always wrote poems and songs — while he worked and while he was looking for work, when he was free and when he was in prison.
Like thousands of other American workers in the years of depression before World War I, a tall, strong, energetic young Joe Hill was more often jobless than employed.
He did anything and everywhere.
He was an agricultural worker on western farms.
He worked on the docks of San Francisco, and in the food industry factories of the east.
Together with thousands of other jobless workers Joe Hill moved across America from the Atlantic to the
Pacific looking for something to do. Nobody helped these people.
Only skilled workers could be members of the American Federation of Labour trade unions.
In 1905, a new tradeunion organization, the Industrial Workers of the World, was oraganized.
Joe Hill joined this organization and soon became one of the most active organizers in the labour movement.
Joe Hill’s songs and poems helped the workers to unite and fight for their rights.
Хтось колись сказав: «Поетами народжуються, а не стають».
Деякі думають, що це так, інші вважають інакше, але кожний згодний, що Джо Хілл — природжений поет. Він не вивчав мистецтво поезії в школі чи коледжі, але він писав вірші і пісні завжди — коли працював і коли шукав роботу, коли був вільний і коли був у в’язниці.
Подібно тисячам інших американських робітників у роки депресії перед Першою світовою війною, високий, сильний, енергійний молодий Джо Хілл був частіше безробітним, ніж працюючим.
Він виконував все і скрізь.
Працював на західних фермах.
Працював у доках СанФранциско і на сході в харчовій промисловості.
Разом із тисячами інших безробітних Джо Хілл пересувався по Америці від Атлантичного до Тихого океану в пошуках якоїнебудь роботи. Ніхто не допомагав таким людям.
Тільки кваліфіковані робітники могли бути членами профспілок Американської федерації праці.
У 1905 році була організована нова профспілкова організація «Всесвітній трудовий рух». Джо Хілл вступив у цю організацію і незабаром став одним із найактивніших організаторів у робочому русі.
Пісні і вірші Джо Хілла допомагали робітником поєднуватися і боротися за свої права.
| 31 Vocabulary: the Pacific Ocean [p3´sfk´3\6n] — labour [´leb3] — труд Тихий океан labour movement [´mu:vm3nt] — the American Federation of Labour трудовий рух trade unions [´tred to unite [ju:´nat] — поєднуватися ´ju:nj3n] — тред-юніони, об’єднані в Американську асоціацію праці Questions: 1. Did Joe Hill ever study the art of poetry? |
2. What did he do before World War I?
3. Where did Joe Hill work?
4. Was he active in political struggle?
5. What were his songs about?
In 1908 a group of young artists started an exhibition of their paintings which had been rejected by the National Academy, at the Macbeth Gallery, New York.
The impact of them was enormous.
They broke down academic idealism and fostered a keen interest in contemporary American life.
They achieved for American art what Theodore Dreiser did for the literary world: they turned attention toward the common people and their daily lives.
John Sloan was the youngest of the group.
He began to paint seriously when he was twentysix but his career as a painter really started when he moved to New York in 1904.
Then he fell in love with the city, and became its leading realistic interpreter of the time.
У 1908 році група молодих художників відкрила в галереї Макбет у НьюЙорку виставку своїх картин, що були не прийняті Національною академією. Їхній вплив був величезним.
Вони перекреслили академічний ідеалізм і викликали великий інтерес до сучасного американського життя. Вони зробили для американського живопису те, що зробив Теодор Драйзер для американської літератури: вони привернули увагу до простих людей і їхнього життя.
Джон Слоун був наймолодшим у цій групі.
Він почав серйозно займатися живописом, коли йому було 26 років, але його кар’єра художника почалася раніш, коли він переїхав до НьюЙорка у 1904 році.
Тоді він полюбив місто і став його ведучим літописцемреалістом свого часу.
Sloan’s chief motivating force was his interest in human beings. He liked situations of daily life, and the infinitive variety of a great city.
He liked what was common, everyday and universal; he liked the places and occasions when people got together. Though his satire of wealth and pretence could be sharp, on the whole it was a kind humour.
His art was based on a deep and warm love of humanity — not in the abstract but in the individual.
And he loved the city for itself, its moods in different seasons, weather and time of the day.
With all his realism, he was a poet who found beauty all around him, in the everyday life of city streets.
Sloan’s best pictures register the pulse of urban life.
He joined the Socialist Party in 1910.
By 1912 he had become the art editor of the news journal “The Masses”. By that time he achieved an art of great sincerity and depth of feeling.
Sloan was interested in the everyday events of his own neighbourhood.
Children at play in the snow, the breeze blowing through the wash are part of the environment in his painting.
The real content was not events, but the warm sunlight on the snow, the cool shadows and the faded red of the brick wall with its green shutters. His most famous picture is
“Backyards, Greenwich Village”.
Його рушійною силою був інтерес до людей.
Йому подобалися різні ситуації з повсякденного життя і нескінченна розмаїтість великого міста.
Йому подобалося усе, що було звичайним, щоденним, постійним; він любив місця, де люди збираються разом.
Хоча його сатира багатства і пихатості була різкою, у цілому це був м’який гумор.
Його мистецтво було засновано на глибокій любові до людства — але не абстрактно, а до кожного особисто.
Йому подобалося місто само по собі, його настрої в різні пори року, при різній погоді і в будьякий час доби.
З усім своїм реалізмом, він був поетом, що знаходив красу навколо себе, у повсякденному житті міських вулиць.
Кращі картини Слоуна відбивають пульс міського життя. Він вступив у соціалістичну партію в 1910 році.
До 1912 року він став художнім редактором журналу новин «Маси». До цього часу його мистецтво відрізнялося щирістю і глибиною почуттів.
Слоуна цікавили події, що відбуваються по сусідству.
Діти, що грають на снігу, вітер, який колише білизну, усе це частина загального тла в його картинах.