Авальний кредит - це кредит, призначений для сплати банком за зобов'язаннями клієнта в тому разі, коли сам клієнт не зможе цього зробити у формі поручительства або гарантії. Авальний кредит здійснюється у формі авалю векселя. Банківська гарантія має компенсувати ризик господарської діяльності ділових партнерів клієнта. За авальний кредит сплачують комісійні, величина яких залежить від виду вимоги, що випливає з гарантії, а також від терміну дії гарантії.
Крім того, за наданий кредит сплачують процент відповідно до чинних ставок (за умови, що банк-аваліст погашає суму векселя за платника).
Принципова відмінність між авальним і акцептним кредитами полягає у характері відповідальності банку. При авальному кредиті - це додаткова відповідальність, при акцептному - це первинна відповідальність (банк і боржник несуть солідарну відповідальність за кредитом).
Часто застосовують позики під заставу векселів. У цьому разі банк депонує векселі за певний відсоток (60-90%) від їх номіналу як заставу платежу. При погашенні боргу векселі повертають заставодавцеві.
До банківських послуг кредитного характеру належить факторинг. Факторинг - це система фінансування, за умовами якої банк (чи фактор-фірма) скуповує права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов'язаннями, придбаними у різних осіб. Здебільшого банк купує дебіторські рахунки (рахунки-фактури) на поставлені товари чи надані послуги.
Факторингова угода передбачає, що підприємство-постачальник поступається банкові-посереднику правом отримання платежів від платників за поставлені товари чи надані послуги. Банк-посередник у день подання на інкасо платіжних вимог оплачує їх постачальникові і сам завершує розрахунки з покупцями.
Таким чином, надходження виторгу від реалізації продукції за виконані роботи чи надані послуги не залежить від платоспроможності платників, терміну оборотності коштів у розрахунках та інших чинників. Банк може оплатити постачальникові і платіжні вимоги, відправлені в банки платників раніше й акцептовані платниками, але не оплачені через брак коштів на їх рахунках.
Клієнт (постачальник), продавши дебіторський борг, отримує від банку кошти в розмірі 80-90% від суми боргу. Решту 10-20% від суми боргу банк тимчасово стягує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає сплачену суму клієнтові (мінус комісійні та відсотки за факторинговий кредит). Факторингова операція дає змогу підприємству-продавцеві в короткі терміни рефінансувати дебіторську заборгованість.
Плата за здійснення факторингової операції включає суму відсотків за користування факторинговим кредитом та комісійну винагороду. Виділяють такі види факторингових операцій :
1) за місцезнаходженням суб'єктів факторингової операції:
внутрішній факторинг, за якого постачальник, покупець і банк перебувають в одній країні;
зовнішній факторинг, за якого суб'єкти факторингової операції перебувають у різних державах;
2) за ступенем охоплення факторингом розрахунків за реалі зовану продукцію:
оплата всієї реалізованої продукції;
оплата частини реалізованої продукції;
3) за способом повідомлення дебіторів підприємства:
конвенційний (відкритий) факторинг, за якого підприємство - постачальник повідомляє підприємство-покупця про те, що право на одержання оплати переуступлено банкові або факторинговій компанії;
конфіденційний (закритий) факторинг, за якого контрагентів постачальника не повідомляють про переуступку прав на одержання оплати банкові чи факторинговій компанії;
4) за формою взаємовідносин підприємства і банку:
факторинг із правом регресу, який дозволяє банкові (факторинговій компанії) повернути постачальникові розрахункові документи, від оплати яких відмовився покупець;
факторинг без права регресу, за якого банк (факторингова компанія) бере на себе всі ризики щодо платежу;
5) за повнотою надання послуг:
повний факторинг, який передбачає факторингове кредитування, а також бухгалтерське, інформаційне, рекламне, збутове та юридичне обслуговування клієнта;
частковий факторинг, за якого здійснюють тільки кредитне факторингове обслуговування;
6)за порядком оплати розрахункових документів поста чальника:
факторинг із попередньою оплатою, за якого оплату розрахункових документів постачальника здійснюють негайно після подання їх у банк (у факторингову компанію);
факторинг без попередньої оплати, за якого банк (факторингова компанія) зобов'язаний оплатити розрахункові документи в день їх оплати боржником.
Процедура отримання банківського кредиту складається з таких основних етапів:
а) попередні переговори щодо можливості укладення кредитної угоди;
б) подання в банк заявки та інших документів на отримання кредиту (клопотання, копія засновницьких документів; бізнес-план проекту або техніко-економічне обґрунтування; баланси та звіти про фінансові результати підприємства за три останні роки діяльності;
перелік та розрахунок вартості майна, ідо передається в заставу; копії контрактів, які підтверджують, що виторг від них забезпечує окупність проекту; розшифрування дебіторської і кредиторської заборгованості тощо);
в) оцінка банком кредитоспроможності позичальника та ефективності комерційної угоди;
г) згода банку на надання кредиту і підписання кредитного договору між підприємством і банком;
д) надання кредиту та контроль банку за виконанням підприємством умов кредитування.
Перед укладенням кредитного договору банк здійснює оцінку кредитоспроможності підприємства, тобто наявності передумов для отримання підприємством кредиту і спроможності повернути його в повному обсязі та в установлений термін.
Кредитоспроможність підприємства оцінюють за трьома групами показників:
за значенням фінансових коефіцієнтів (коефіцієнти заборгованості, платоспроможності, ліквідності, фінансової стійкості, оборотності активів, прибутковості тощо);
за показниками руху грошових коштів від основної операційної, фінансової та інвестиційної діяльності;
за показниками оцінки ділового середовища підприємства (форма власності, вид діяльності, ринки збуту, ділові партнери, виробничі потужності, керівництво та організація тощо).
Основним документом, який регулює кредитні відносини між підприємством і банком, є кредитний договір.
Кредитний договір - це юридичний документ, що визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між банком і клієнтом із приводу одержання останнім банківського кредиту.
Кредитний договір повинен включати такі основні складові:
преамбулу, в якій зазначають найменування сторін та їх організаційно-правову форму;
предмет і суму договору (уточнюється мета кредиту, його сума, строк надання позики, величина річних відсотків; указується номер і дата договору);
умови забезпечення кредиту (договір застави, договір поруки (гарантія), договір-поручительство, цінні папери або інші документи; зазначається, що кредит, наданий банком, забезпечується всім належним позичальникові майном і коштами тощо);
порядок надання і погашення позики (розкривається конкретний механізм видачі і погашення позики із зазначенням термінів розрахунків);
зобов'язання банку і позичальника (банк зобов'язується відкрити позичальникові певний (вказується номер) позичковий рахунок для видачі кредиту; позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені в договорі цілі та забезпечити повернення одержаного кредиту і сплату нарахованих відсотків зі свого поточного рахунку в установлені строки відповідно до строкових зобов'язань);
права банку і позичальника (банк має право в разі недотримання позичальником умов договору розірвати його і достроково стягнути кредит зі сплатою штрафу, вказується розмір штрафу у відсотках до суми позики; позичальник має право достроково розірвати договір, повністю повернувши одержаний кредит, включаючи відсотки за його користування, попередньо повідомивши про це банк);
санкції в разі невиконання умов договору (порядок розгляду спірних питань, які вирішуються згідно з чинним законодавством; особливі умови, наприклад, порядок внесення змін у договір; зміни в договорі оформляються додатковою угодою сторін; строк дії договору, що встановлюється з дня надання кредиту і до повного погашення позики та відсотків за нею; юридичні адреси та реквізити сторін; підписи сторін).
Основними видами небанківського кредитування підприємств є комерційне, лізингове і державне кредитування, кредитування за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів.
Комерційний кредит - це короткостроковий кредит, що надається продавцем (виробником) продукції покупцеві у формі відтермінування оплати за продані товари, виконані роботи чи надані послуги. Звичайно його оформляють переказним векселем.
Призначенням комерційного кредиту є прискорення реалізації товарів та одержання прибутку. Процент за комерційний кредит, як правило, є нижчим, аніж за банківський кредит.
Погашення комерційного кредиту може здійснюватися через оплату боржником векселя, передаванням векселя іншій особі, переоформленням комерційного кредиту на банківський. Комерційний кредит надають у товарній формі.