Якщо в Сонячній системі не вийде знайти місця для життя, то його доведеться шукати десь за її межами. Нещодавно, вчені виявили планету, що має досить схожі, із Землею, умови. Ця планета - 581с, знаходиться на відстані близько 20,5 світлових років від Землі у системі зірки Gliese 581. Зірка належить до зірок, так званих “червоні карлики ", що випромінюють тьмяне червоне світло, однак тривалість існування таких зірок більша, ніж у Сонця. Планета, за дослідженнями учених, має температуру від 0 с˚ до 40с˚ і можливо воду. Це є одні, із найголовніших, умов для утворення життя, тому логічно припустити, що на 581с є, принаймні примітивне, життя. Серед найближчих зірок, що оточують Сонце, близько 80% складають червоні карлики і можливо у їхніх системах є схожі планети, що заставить учених провести нові дослідження. Ймовірно, що на подібні планети будуть відправлені кораблі, для їх подальшої колонізації і поширення людства.
Якщо людська раса все ж переживе часи існування Сонячної системи і не матиме шансів десь призвичаїтись, то їй доведеться поки пристосуватись до життя у космосі. Але для того потрібно побудувати спеціально підготовлені кораблі, що матимуть відповідні умови.
Та якщо ж у людини таки вийде пристосуватись до життя на планеті Сонячної системи. Припустимо, що це буде на Марсі. Що трапиться з людиною? Як саме, вона зміниться? Чи зміниться взагалі? На мою думку, так як на Марсі сила притягання менша, ніж на Землі, то спочатку, людина буде почувати себе “Геркулесом" але за умови, що подорож була не довгою і м’язи не встигнуть атрофіруватись ще в космосі. Інакше, їй доведеться проводити курс оздоровлення і відновлення організму. Та все це, звичайно, буде проходити на Марсі і тіло пристосується, відразу ж до марсіанських, умов, а не до земних. Це призводитиме до часткового недовідновлення м’язів із меншою пружністю кісток, бо для пересування людини і виконання нею роботи, того буде достатньо. Форма кінцівок рук і ніг повинна залишитись, бо умови існування на Марсі, будуть близькими із умовами на Землі. Так як на ньому сила гравітації буде діяти на людину менше і менш давитиме її вниз, ніж на Землі, а гормон росту буде той самий, то можливо, що середній ріст людини буде близько двох метрів і відповідно, інші органи збільшаться теж. За своїми функціями, внутрішні органи людини залишаться тими ж самими. Можуть лише, незначно, змінитись легені, бо склад повітря, навряд, буде повністю таким, як і на Землі. Можливо все саме так і буде, а можливо історія буде зовсім іншою.
Іншою, історія людини може бути тоді, коли вона шукатиме притулку на планетах інших зіркових систем. В залежності від можливих умов на планеті, буде формуватись біологічний світ людини. Припустимо, що людина потрапить на планету із вічними снігами. Найбільш вірогідним є те, що вона повернеться до більш первинного вигляду, тобто покриється шерстю, щоб зберігати тепло. Інші перетворення, як і на Марсі, будуть залежати від сили притягання планети і від її атмосфери. Які перетворення будуть з людиною, коли на неї буде діяти менша гравітація, ми вже розібрали. А що з нею буде діятись, якщо гравітація буде більшою за звичну? Спочатку, людина буде відчувати вагу кожної частини свого тіла але з часом, у неї більш почнуть рости м’язи, щоб мати змогу переносити таке важке, по нашим міркам, тіло. Таке явище, ми можемо спостерігати в тренажерних залах, де спортсмени підіймають вагу, збільшуючи навантаження на м’язи і на кістки. В кінцевому результаті, ми отримаємо істоту, яка буде схожа на натреновану доісторичну людину. Також людина може потрапити на планету, де суші буде дуже мало, а всю територію займатиме водяний покрив. У такому разі, людина буде мати, уже вигаданий, вигляд русалки.
Для того, щоб дібратись до таких віддалених місць, людині доведеться подолати дуже великі відстані, на які не вистачить одного життя. Можливо, що буде винайдено спосіб заморозити людину на невизначений час, а у потрібний час розморозити, без жодних пошкоджень. А якщо такого методу не буде винайдено, то доведеться повністю пристосуватись до умов життя у космосі. Вся подорож буде проходити у космічних краях. Але космічний світ зовсім не такий, як наш. У тому світі немає гравітаційних сил, велике поширення радіації, немає кисню, як на Землі, жодних запасів їжі. Для того, щоб вижити у такому жорстокому світі, людині доведеться все це запасати, а до дечого пристосовуватись. До постійної дії радіації, людині доведеться звикати і можливо у неї виникне щось, на зразок імунітету проти радіації. А без дія гравітації приведе, майже до повного, атрофірування м’язів і може кардинально змінити людське єство. Людині не будуть потрібні ноги взагалі, так як у космосі немає ваги і їм не доведеться нічого носити. Єдине, що з ними може трапитись, так це зміна на довгі щупальця, що допомагатимуть чіплятись за віддалені частини корабля і переміщатимуть тіло. Приблизно такі ж зміни можуть статися і з руками. Єдине, що їх відрізнятиме від ніг, так це те, що на них будуть допоміжні відростки, що нагадуватимуть пальці і виконуватимуть роботу краще ніж пальці, бо будуть більш еластичніші і вправні. Це допомагатиме при виконанні тонкої роботи із комп’юторними технологіями і ремонтуванні прикритих чи захищених частин корабля. Тулуб і голова зможуть зростися, утворивши єдине ціле, щоб бути більш компактнішою і досконалішою частиною тіла. В результаті такої мутації, утвориться істота з круглим тілом і чотирма щупальцями, що буде вправно пересуватись кораблем, незважаючи на відсутність гравітації. Одним словом, від людини не залишиться нічого людського у її зовнішності. Можливо ця істота повністю пристосується до життя у космосі і ніколи не повернеться на планету, а буде лише із далеку досліджувати розвиток життя на таких планетах, як наша Земля.
Як би там не сталося із теперішнім місцем проживання людини, вона завжди знайде нове і пристосується до нього. Я сподіваюсь, що колись настане той час, коли людина знайде собі подібних істот, і зможе поділитись з ними набутими знаннями. Об’єднавши зусилля, вони зможуть знайти більше відповідей на спільні питання і можливо дізнаються призначення живих істот у цьому світі.