Для мінімізації кредитного ризику в процесі кредитування Ємільчинське ТВБВ КБ „Приватбанк” використовує забезпечення наданих позичок двох видів:
· застава;
· порука.
Договори поруки, як правило, використовуються при укладанні кредитних угод із фізичними особами. Договір оформляється у письмовому вигляді і підписується трьома сторонами (поручителем, кредитором і позичальником). При цьому поручителями виступають працівники банку. Це забезпечує сплату заборгованості у разі непогашення її позичальником за рахунок постійних доходів співпрацівників філії. Порука передбачає сплату заборгованості як за основною сумою боргу, так і за процентами.
Рідше використовується порука для забезпечення кредитів юридичних осіб. В-основному, договір поруки за юридичних осіб укладається для підвищення гарантії повернення коштів як додаткове забезпечення до договору застави. Порука використовується у випадках пролонгування дії кредитної угоди або ж якщо ризик по даному кредиту є досить високий. Перед укладанням договору поруки кредитний інспектор Ємільчинського ТВБВ КБ „Приватбанк” вивчає засновницькі та фінансові документи майбутнього поручителя. Якщо поручительство запропонованого кандидата є ненадійним, то клієнтові відмовляють у прийнятті такого договору в якості забезпечення. Перевага надається крупним виробничим підприємствам або іншим юридичним особам, які є клієнтами ТВБВ, і репутація яких є надійною. Якщо підприємство має фінансово стійких засновників, то третьою стороною в підписання договору поруки може виступити поручитель.
В договорі поруки вказується, що поручитель погашає всю заборгованість позичальника перед банком у випадку, якщо останній виявляється неплатоспроможним, в дводенний строк. При чому банк має право списати в безакцептному порядку з рахунку поручителя суму в розмірі боргових зобов’язань позичальника.
В свою чергу поручитель за час прострочки також сплачує нараховані на суму заборгованості відсотки і пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Договір поруки укладається в трьох примірниках по одному для кожної сторони.
Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов’язання. Предметом застави в законі України "Про заставу", введеного в дію Постановою ВР №2655-12 від 02.10.92 р., визначаються майно та майнові права. В банківській практиці використовуються кілька різновидів застави: іпотека, застава рухомого майна, товарів в обороті або переробці, цінних паперів, майнових прав, заклад.
Ємільчинським ТВБВ КБ „Приватбанк” застава використовується як основний спосіб мінімізації кредитного ризику. ТВБВ запровадило в методику своєї роботи із клієнтами під час кредитування вимогу, яка стосується обов'язкового забезпечення позики майном. Виключення робилися лише в окремих випадках для постійних клієнтів банку (за умови пред'явлення договору поруки). Але поступово такі умови кредитування взагалі були відкинуті і зараз жодний кредит не виддається юридичним особам і фізичним-не працівникам банку без реального забезпечення майном. При цьому застава покликана виконувати дві функції. Перша і основна - це спонукати позичальника повернути борг та сплатити відсотки , друга - гарантувати банку повне або часткове відшкодування збитків, які понесе банк у випадку невиконання зобов'язань позичальником.
При вирішенні питання про заставу необхідно враховувати наступні фактори :
1. Ліквідність застави.
2. Умови зберігання.
3. Ступінь зносу.
4. Ринкову вартість застави (як часто вона змінюється, чи мають зміни сезонний характер).
5. Відношення ринкової вартості та суми кредиту.
6. Попит на предмет застави на ринку.
7. Захист застави від інфляції.
8. Чи може бути застава відчуженою (чи немає претензій з боку інших осіб).
9. Чи є можливість контролювати і перевіряти стан застави, якщо договір про неї буде підписаний на умовах зберігання майна у заставодавця.
10. Які витрати на зберігання понесе банк, якщо договір застави передбачатиме перебування заставленого майна у заставоотримувача .
Всі ці питання вирішуються під час підготовки до підписання кредитної угоди і закріпляються у договорі застави.
В практичній роботі Ємільчинського ТВБВ КБ „Приватбанк” для забезпечення позичок укладаються угоди як між двома сторонами (заставодавець - заставодержатель), так і за участю третьої особи - майнового поручителя. При чому частіше всього угоди мають форму договорів застави товарів в обороті.
В якості застави ТВБВ без перешкод приймає нафтопродукти і товари для побуту та офісів. Хоча за два роки роботи ТВБВ не була реалізована (з метою відшкодування заборгованості за позичкою) жодна застава, перелічені товари вважаються досить ліквідними. Оптовий продаж їх у разі необхідності не повинен викликати великих ускладнень і витрат. На користь такої застави слугує така її характеристика, як можливість тривалого зберігання.
Якщо мова іде про нафтопродукти, то найбільш зручною заставою є готова продукція : бензин, дизельне паливо, мазут, тощо. У випадку, коли позичальник може запропонувати банківській установі лише сиру нафту, кредитний інспектор повинен вимагати і прослідкувати за відповідними документами, щоб нафта була однорідна (тобто видобута на родовищах однієї місцевості). У разі непогашення позичальником заборгованості за кредитом та необхідності реалізації заставленого майна більш ліквідним товаром на ринку України, звичайно, буде нафта Західно-Сибірських (а можливо і українських) родовищ, для роботи з якою пристосовані вітчизняні нафтопереробні підприємства.
При прийнятті у заставу споживчих товарів перевага надається техніці та іншій продукції імпортного виробництва (відомих транснаціональних компаній), які вже зайняли певний сектор на товарному ринку України.
Для оформлення застави товарів в обороті, позичальник повинен представити у кредитному інспектору Ємільчинського ТВБВ КБ „Приватбанк” цілий ряд документів.
По-перше, це специфікація на товар, який заставляється. Вона являє собою перелік усіх видів товару із указанням кількості одиниць та цін на них.
По-друге, це виписка з балансу підприємства про наявність товарів, що передаються в заставу.
По-третє, це інші товарні документи: накладні, митні декларації, акти прийому-передачі, тощо. Ці документи мають підтвердити законність володіння і розпорядження товарами позичальником.
По-четверте, це лист в якому міститься гарантія того, що товар не буде відвантажуватися з місця його зберігання без спеціального дозволу Ємільчинського ТВБВ КБ „Приватбанк”. Такий лист має допомогти проконтролювати наявність заставленого майна у повному обсязі в місці, яке обумовлене в договорі.
По-п'яте, це протокол засідання засновників даного господарського товариства із зазначення їх рішення про надання в заставу Ємільчинському ТВБВ КБ „Приватбанк” саме тих товарів, які перелічені у специфікації (такий документ обов'язковий у разі, якщо керівник підприємства не має права самостійно підписувати угоди по заставі майна даної фірми).
Працівниками кредитного відділу особлива увага приділяється перевірці документів, що встановлюють права заставодавців на це майно, та повноважень представників заставодавців на підписання договорів застави. Бо недотримання таких умов може призвести до визнання договору застави недійсним з поверненням предмету застави заставодавцю, як того вимагає Цивільний Кодекс.
У стандартній формі договору застави, яка використовується філією, зазначається, що заставодавець має право реалізувати заставлене майно за умови одночасної заміни заставленого товару, що вибуває, іншим однорідним товаром на рівну або більшу вартість. Отже під час дії договору застави заставодавець може звернутися до керівника ТВБВ із проханням про можливість заміни заставлених товарів іншими. Якщо виконуються вимоги до вартості, ліквідності та виду товарів, то прохання заставодавця задовольняється із оформленням додаткової угоди. В практичній роботі, наприклад, мали місце заміни запасів дизельного палива на менші обсяги бензину, які за вартістю перевищували останнє. У випадках заставлення споживчих товарів заміна проводилася на товари схожі з попередніми функціональним призначенням та якістю. При укладанні додаткової угоди позичальником надавалися нові товарні документи, специфікація, протокол засідання засновників, виписка з балансу, тощо.
У випадку реалізації заставодавцем заставленого майна без одночасної заміни товару, що вибуває, на товар на більшу або рівну вартість , заставодавець сплачує банку штраф у розмірі 25 % від зменшеної вартості предмету застави.
При заставі товарів в обороті заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави. Ризик випадкової загибелі заставлених товарів несе їх власник. Він повинен у повному обсязі відшкодувати банку збитки, спричинені втратою, нестачею або пошкодженням заставленого майна.
Якщо під час дії кредитного договору позичальник погасив достроково значну частку основної суми боргу, то за заявою заставодавця обсяги товарів, заставлених банкові, можуть бути зменшені за згодою банку. Скорочення обсягу заставлених товарів до оптимального розміру також слугує на користь банківській установі: спрямування товарів у подальший оборот збільшує оборотність активів підприємства, а отже і його прибутковість, що в свою чергу позитивно впливає на мінімізацію кредитного ризику.