Неповні речення зумовлені потребами комунікації, бо дають змогу висловлювати думку економно, без зайвих повторень і водночас зрозуміло.
На їх утворення впливають власне мовні та позамовні чинники. Власне мовні чинники грунтуються на формах слів, що своєю роллю вказують на семантику та морфолого-синтаксичні особливості неназиваних членів. Позамовними чинниками є ситуація, умови мовлення, міміка, жести тощо.
Неповні речення поділяють на три типи: контекстуальні, ситуативні та еліптичні. Останній тип відрізняється від двох попередніх семантичною повнотою, проте, як і інші, він неповний структурно.
Контекстуальні неповні речення - це такі структури, в яких пропущений член (члени) визначається з контексту, переважно з попереднього речення.
У ситуативних реченнях пропущений член (головний або другорядний) не вживається з огляду на ситуацію мовлення, з якої він зрозумілий.
Еліптичні речення - це структури, в яких неназваний член речення не визначається з контексту та обстановки мовлення, а зумовлюється структурою та семантикою самого речення.
У творах Ю.Мушкетика знаходимо яскраві приклади використання неповних речень, які додають їм особливого колориту, виразності та яскравості в описах картин природи, в характеристиці персонажів та наближають мовлення героїв (монологічне та діалогічне) до живої розмовної мови.
1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К., 1991.
2. Булаховський Л.А. Питання походження української мови / Твори: У 5 т. – К., 1975 – 1981. – Т. 2.
3. Дубина М.І. Українська ліература. – К:Освіта,1997. – 360 с.
4. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. – К.: Наук. думка, 1984.
5. Загнітко А.П. Український синтаксис: Науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс: Навч. посібник. – Ч.1,2. – К., 1996.
6. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. – К., 1987.
7. Культура української мови: Довідник. – К., 1990.
8. Лауреати Шевченківської премії. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 367—370.
9. Мацько Л.І., Сидоренко О.М. Українська мова: Посібник – 2-ге вид. – К.: Либідь, 1996.
10. Мацько Л.І., Сидоренко О.М. Українська мова: Посібник. – 2-ге вид. – К.: Либідь, 1996.
11. Мова і культура. – К., 1986.
12. Мушкетик Ю. М. Твори: У 2-х т. — К.: Дніпро, 1979. — Т. 1.
13. Мушкетик Ю.М. Яса. / Твори в 2-х т., т.2 – К., 2002. – 864 с.
14. Непорожній О.С. Українська література. – К:Освіта,1995. – 623 с.
15. Петренко А.О. Юрій Мушкетик. – К.: Освіта, 1978.-280с.
16. Письменники Радянської України: біобібліографічний довідник. — К., 1970. — С. 303—304.
17. Сучасна українська літературна мова: Довідник / Л.Ю.Шевченко, В.В.Різун, Ю.В.Лисенко; за ред. О.Д.Пономаріва. – 2-ге вид., - К.: Либідь, 1996.
18. Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За заг. ред. І.К.Білодіда. – К.: Наук. думка, 1972.
19. Українська мова. Навч. посібник / П.П. Кононенко, Л.О. Кадомцева, Л.І. Мацько. – 2-е вид., стер. – К.: "Либідь", 1991. – 224 с.
20. Функціональний аналіз синтаксичних одиниць словосполучення, просте речення: Навч. посібник / М.В.Мірченко. – К.: ІЗМН, 1997.
21. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч. Посібник. – К.: Літера, 2000.
22. Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови: Підручник. – К.: Академія, 2004. – 406 с.
23. Ющук І.П. Українська мова. – К.: Либідь, 2003. – 640 с.