МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Кучер Тетяна Вікторівна
СИМВОЛ У НОВЕЛІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
«КАМІННИЙ ХРЕСТ»
6. 030500 – спеціальність українська мова і література,
так комп’ютерна лінгвістика
Курсова робота
студентки 2 – Г курсу
денна форма навчання
ННІ української філології
та соц. комунікацій
Науковий керівник
Кошова Інна Олексіївна,
кандидат філологічних наук, доцент
Черкаси – 2009
Зміст
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЕКСПРЕСІОНІСТСЬКА ПОЕТИКА ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
РОЗДІЛ 2. СИМВОЛОМИСЛЕННЯ ЯК НАЙХАРАКТЕРНІША РИСА ТВОРЧОЇ МАНЕРИ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
2.1 Смислова і образотворча роль символів у новелістиці Василя Стефаника
2.2 Образи-символи у новелі «Камінний хрест»
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вступ
«Його новели – як найкращі народні
пісні, в яких нема риторики, ані
сентиментальності, а тільки наочне,
голе, просте, не підфарбоване життя,
дуже часто сумна дійсність, але
оздоблена золотом найправдивішої поезії»
(Іван Франко)
Василь Стефаник — загальнознаний письменник: його правдиві, майстерні новели та оповідання давно знайшли місце у шкільних читанках та хрестоматіях, їх вивчають у школах і вузах. Томи його творів бачимо в усіх публічних бібліотеках і на книжкових полицях читачів. Твори письменника захоплено читають, про творчість новеліста вийшло вже понад двадцять тільки монографічних досліджень.
Василю Стефанику належить почесне місце в історії української модерної літератури, адже завдяки йому наша література досягла вершин у жанрі новели.
Творчість Василя Стефаника – одне з найвищих досягнень української літератури кінця ХІХ – поч. ХХ століття. Володарем дум селянських і поетом мужицької розпуки називали Василя Стефаника за глибоке знання селянської душі і правди життя.
Твори Василя Стефаника відзначаються яскравістю змальованих картин і соціальною гостротою піднесених проблем, психологічною заглибленістю і ніжним ліризмом, виключним лаконізмом і художньою довершеністю, оригінальністю та самобутністю. Письменник став творцем і неперевершеним майстром експресіоністичної новели в українській літературі. На невеликій площі, що давав авторові цей жанр, він вражаюче змальовував і нестерпне бідування простого люду, і його нестримне прагнення до щастя, і головне – торкався проблем внутрішнього життя людини, ірраціонемних, трансцендентних.
Менше знаємо про нього як про людину. А така інформація теж важлива для глибшого розуміння творчості письменника, для проникнення в таємниці його майстерності. Цікавим видається спогад Василя Костащука, який добре знав Василя Стефаника: “Гарна класична будова тіла, приємні риси обличчя та благородні рухи творили з нього непересічний тип чоловічої краси. Був незрівнянним психологом. Інтуїція, якою володів, давала змогу йому відкривати найтаємніші думки й бажання свого співбесідника, вбирав у слова те, що інші лише відчували, але назвати того не могли. Коли говорив, всміхався якоюсь дивною усмішкою: то дивиться з-під брів, то в очі глядів, ніби зазирав у душу. А як оповідав про щось гірке, то чоло морщив і хмурився; тоді здавалося, що от – от з буйної чуприни вилетить іскра і запалить світ” [21, 36].
Оце вміння спостерігати і глибоко переживати бачене й почуте надало новелам письменника того болю, що гримів, як музика Бетховена. А уривчаста, нервова фраза зближує його творчість з експресіонізмом – літературно-мистецьким напрямом, що розвивався в перші десятиріччя ХХ ст.
Молоде покоління українських письменників, розквіт творчості яких припадає на цей період, під впливом соціально-культурної ситуації в Україні і нового досвіду європейських літератур дедалі більше усвідомлює обмеженість реалізму, необхідність змін, відходу від традиційних проблем і форм їх зображення. Визрівали протест проти натуралізму, вузького просвітянства, “грубого реалізму”, бажання якось наблизитися до новітніх течій європейської літератури, зруйнувати стереотипи і нормативи реалістичного побутописання.
Стефаник Василь — неперевершений майстер психологічної новели. У збірках "Синя книжечка" (1899), "Камінний хрест" (1900), "Моє слово" (1905) та інших відобразив тяжкі умови життя західноукраїнського селянства в Австро – Угорській імперії, практично перемалював всю ту голу бувальщину, котра охоплювала в ті часи бідноту народу в селі.
Описуючи лиху годину, понівеченні долі, соціально-культурне становище Василь Стефаник прагнув донести до читача злиденність просто людського життя, тим самим “давлячи” на психіку своїми, дещо сумними, дещо застережливими або ж жартівливими описами сьогодення. Тому ми спробуємо зробити аналіз його думки, особливо з психологічної точки зору, та показати як за допомогою символу Василь Стефаник показує читачеві внутрішній світ героя.
Василь Стефаник — письменник соціального і психологічного динамізму, для художнього мислення якого властивий історизм, поєднаний з ідеалами прогресивного суспільства. Чутливо сприймаючи зміни суспільної свідомості, Василь Стефаник дав глибокий аналіз різних сторін дійсності. В розкритті соціального буття людини, її внутрішнього світу митець ішов своїм шляхом. Його цікавив насамперед душевний лад людської особистості, співвідношення характеру з впливом навколишнього середовища. Форма новел Василя Стефаника — це «форма душі» героя із всім комплексом його роздумів, міркувань, багатством емоційного світу. Гуманістична в своїй суті подія в сфері почуття під пером Василя Стефаника не менш значна, глибока і змістовна, ніж історична, тим більше що пройнята вона вірою письменника в людину, любов'ю до неї. Ця любов прихована, але досить відчутна і в розповідній тональності, музичному ритмі, в силі і простоті художнього зору, бездоганній формі, у світлі і тінях селянського життя.
Огляд критичної літератури. Своєрідність літературного розвитку кінця ХІХ – початку ХХ ст. розуміли вже сучасники. У 1901 р. І.Франко пише про традицію й новаторство творчості молодих українських письменників у статті “З останніх десятиліть ХІХ віку”: “Засвоївши літературні традиції своїх учителів, молода генерація письменників, до яких належать О.Кобилянська, В.Стефаник, Л.Мартович, Антін Крушельницький, Михайло Яцків і Марко Черемшина, прагне відображати своєрідність українського життя у зовсім новій європейській манері”. У цій статті І.Франко велику увагу приділяв дослідженню нових особливостей літератури кінця ХІХ - початку ХХ ст., правдиво висвітлив ті риси, що відрізняли “нову школу” літератури від “старої”, а в статтях, “Старе й нове в сучасній українській літературі”, “Принципи й безпринципність” та ін. продовжив розмову на цю тему. Сучасні літературознавці, зокрема В.Мельник, М.Наєнко, вважають, що “антинауково було б трактувати її (літературу кінця ХІХ – початку ХХ ст.) як органічне продовження класичного реалізму”, що “то був ніякий не реалізм, а те, що пізніше назване модернізмом”.
Сьогодні літературознавці намагаються осмислити процес зміни художніх методів, стилів та напрямів в літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст. і трактують його або як продовження критичного (чи, як його ще називають, класичного) реалізму, або як початок модернізму (“ранній” модернізм). Проблема хронологічних рамок українського модернізму і критичного реалізму, а також письменників, яких називають модерністами чи реалістами, залишається дискусійною.
"Джерелом духовних цінностей" назвав Стефаника Володимир Винниченко. Загалом слухові образи превалюють у ранній творчості Стефаника. “Музична інструментованість” його новели помітна і на рівні композиційному, і в синтаксичній будові фрази, діалогу (при публікації письменник прагнув це увиразнити навіть графічним розташуванням періодів, речень) і, зрештою, на рівні слова. Соціальну стихію у творах Василя Стефаника критики відзначали не раз. І коли під таким "соціальним" кутом подивимося на новели Стефаника, то мусимо їх поставити генетично безпосередній зв'язок його творів з бібліографічним викладом історії.
Актуальність обраної теми зумовлена потребою глибокого вивчення творчості Василя Стефаника, зокрема ґрунтовного аналізу системи символів у його новелах.
Мета курсової роботи. Дослідити образи – символи новели Василя Стефаника «Камінний хрест». Для цього необхідно розв’язати такі завдання:
1) дослідити експресіоністську поетику Василя Стефаника;
2) вивчити смисло – і образотворчу роль символів у новелах митця;
3) проаналізувати образи – символи у новелі Василя Стефаника «Камінний хрест».
Методи дослідження: метод аналізу, синтезу.
Об’єктом дослідження є текст новели Василя Стефаника «Камінний хрест». Предметом дослідження є образи-символи новели Василя Стефаника «Камінний хрест».
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розумінні експресіоністської поетики Василя Стефаника, а також розуміння ролі та значенні символів, які використовував Василь Стефаник у своїй творчості.
Практичне значення одержаних результатів. Ця робота може бути використана вчителями під час роботи з учнями над творчістю Василя Стефаника, та його новел. Також наукова робота буде корисною для студентів, які вивчають творчість видатного українського новеліста, та досліджують новели митця.