Своєрідність композиції "Порівняльних життєписів" Плутарха (стр. 3 из 3)

У життєписах немає інформації про дитинство і юність героїв. Це тому, що у цьому періоді характер людини ще не сформований, а вже пізніше, всі її якості склалися.

Виходячи з того погляду, що метою Плутархових творів не є опис подій, а змалювання характерів, які проявляються не лише в блискучих подвигах, а й у незначних учинках, влучних висловах, сімейному житті, Плутарх наводить усілякі анекдоти, багато уваги присвячує приватному життю своїх героїв, їх зовнішньому вигляду. Так, для характеристики Александра Македонського, на думку Плутарха, важлива його розмова з філософом Діогеном, коли великий полководець привселюдно заявив, що він хотів би стати Діогеном, якби не був Александром [3, c.322].

У творі також наводяться приклади неймовірних речей, так, наприклад, неправдоподібна розповідь про впійманого сплячого сатиру в лісі Німфея, котрого привели до Сулла. На відповідь створіння відповідало кінним іржанням, за що було вигнане [3, c.476].

Отже, "Порівняльні життєписи" зацікавлюють читача і змістом, і колоритним зображенням знаменитих греків та римлян, і мінливим тоном розповіді - то спокійно-неквапливим, то схвильовано-драматичним. З непідробним драматизмом описані останні хвилини життя Демосфена, Ціцерона, Помпея, Цезаря, Антонія, розгром римської армії під командуванням Красса в битві з парфянами біля Карр сцена прощання Брута з дружиною Порцією хвилює розповідь про те, як Клеопатра підняла у вікно вежі, в якій зачинилася, вмираючого Антонія.

Висновки

Плутарх був дуже плідним і різнобічним письменником. Античний список його творів налічує двісті двадцять сім назв; до наших днів дійшли сто п'ятдесят чотири твори. Багату літературну спадщину Плутарха звичайно поділяють на дві великі групи:

1) моральні трактати і 2) історичні біографії.

Життєписи - вершина античного біографічного жанру - користувалися незмінним успіхом на протязі багатьох віків завдяки цікавому змістові, живій характеристиці героїв, духові гуманності, високому громадянському звучанню, глибокій ерудиції автора, простоті та ясності викладу. Великої популярності вони здобули, в епоху Відродження. Їх високо цінували такі гуманісти, як Еразм Роттердамський, Ф. Рабле, М. Монтень. Останній писав у "Нарисах ": "З будь-якого погляду Плутарх - мій автор; це філософ, який вчить доброчесності" [8, c. 193]. Поважали Плутарха гуманісти, а також керівники Реформації як ворога аскетизму, людинолюбного мораліста. З біографій Плутарха черпав матеріал для римських трагедій ("Коріолан", "Юлій Цезар", "Антоній і Клеопатра") Шекспір. З Плутархових життєписів запозичили сюжети для своїх драм Корнель ("Цінна", "Серторій", "Смерть Помпея", "Агесілай") і Расін ("Мітрідат"). Плутархом зачитувався в юні роки Ж. - Ж. Руссо, як сам він про це згадує у "Сповіді". Античний біограф був одним з улюблених письменників Монтеск'є, Гете, Шіллера, Емерсона.

Отож, проаналізувавши даний твір Плутарха, ми дізналися, що він першим упровадив біографічний жанр в історію.

Описуючи благородні звершення і характери, "Порівняльні життєписи" повинні були служити моделлю того, що взаємоповажає греків і римлян. Плутарх написав біографії знаменитих греків і римлян, що жили в різних епохах, і звів їх в пари використовуючи схожість характеру і кар'єри, супроводжуючи порівняльною характеристикою. Абсолютно очевидно, що "Життєписи" були скомпоновані Плутархом у вигляді, що дійшов до нас, в пізніші роки, а спочатку були порівняльними життєписами тільки знаменитих греків. Цей висновок напрошується із-за хронології біографій знаменитих греків, які стоять першими по-порядку в парах з римлянами. "Життєписи" Плутарха приголомшують читача глибиною авторських досліджень. Плутарх опрацював багато джерел, і, хоча він безпосередньо не посилається на них, очевидно що їх вивчення, дослідження і осмислення зайняло у нього багато років. Загальну схему біографій можна описати таким чином - опис народження героя, особливості характеру в юності, опис зрілого життя і обставини смерті; у кожному розділі автор розглядає дії героїв з етичної точки зору. Плутарх ніколи не стверджував, що є істориком, а вважав, що написання біографій - це окремий жанр. Його метою було змусити читача захоплюватися героїчними вчинками героїв, і ніколи Плутарх не приховував власних симпатій - особливо теплими словами він описував вислови і дії спартанських царів і полководців, і особливо отруйні і несправедливі слова використовує автор кажучи про грецького історика (V століття до н. е) Геродота, можливо через те, що той перебільшував роль Афін і применшив роль його рідної Беотії.

Саме, в Плутарха поєднувалися универсалізм і індивідуалізм, космологизм і побутовість, монументальність і повсякденність, необхідність і свобода, героїзм і моралізм, урочистість і побутова проза, ідеологічна єдність і неймовірна строкатість зображень, а також прагнення до досконалості.

Без перебільшення можна сказати, що завдяки Плутарху в європейській культурі складалося уявлення про античну історію як про напівлегендарну епоху свободи і цивільної доблесті. Саме тому його твори високо цінували мислителі епохи Освіти, діячі Великої Французької революції і покоління декабристів. Само ім'я грецького письменника стало прозивним, оскільки "Плутархами" в XIX столітті називали багаточисельні видання біографій великих людей.

Плутарх залишив нащадкам величну портретну "галерею" знаменитих греків і римлян. Він мріяв про відродження Еллади, щиро вірячи, що його повчання будуть враховані і реалізовані в суспільному житті Греції. Він сподівався, що його книги викликатимуть прагнення наслідувати чудовим людям, які беззавітно любили свою батьківщину, відрізнялися високими етичними принципами. Думки, надії, побажання великого грека не втратили свого значення і у наш час, опісля два тисячоліття.

"Порівняльні життєписи" Плутарха заслуговують уваги, хоча б тому, що в них ми можемо знайти достовірні біографії великих людей в оригіналі. Плутарх був простою і скромною людиною, а зараз він письменник світової слави, а також улюбленець мільйонів читачів.

Список використаної літератури

1. Аверинцев С.С. Плутарх и античная биография. - М.: Наука, 1973. - 456 с.

2. Аверинцев С.С. Плутарх. Сравнительные жизнеописания в двух томах. // Добрый Плутарх рассказывает о героях, или счастливый брак биографического жанра и моральной философии. - М.: Наука, 1994. - Т.I. - 721с.

3. Аверинцев С.С., Гаспаров М.Л., Маркиш С.П. Плутарх. Сравнительные жизнеописания. М.: АН СССР, 1964. - 704 с.

4. Бичко І.В. Мудрість древніх. Доля і характер людини у філософії Плутарха // Питання філософії. К.: Либідь, 1999. - 363 с.

5. Егоров И.А. Проблемы бытия и познания в истории зарубежной философии. Плутарх Херонейский как оригинальный мыслитель. Его учение о бытии. - М.: Просвещение, 1982. - 405с.

6. Кисиль В.Я., Рибери В.В. Галерея античных философов. - М.: ФАИР-ПРЕС, 2002. - 576 с.

7. Кувшинская И.В. Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия // Плутарх. - М.: Просвещение, 2004. - 762 с.

8. Лаэртский Д. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. - М.: Мысль, 1986. - 324 с.

9. Лурье С.Я. Плутарх. - М.: СОЦ ЭК ГИЗ, 1941. - 226 с.

10. Нахова И.М. Антология кинизма. - М.: Наука, 1984. - 465 с.

11. Новиков В.И. Все шедевры мировой литературы в кратком изложении. Сюжеты и характеры. Зарубежная литература древних эпох, средневековья и Возрождения. - М.: Олимп, ACT, 1997. - 848 с.

12. Плутарх. Судьба, свободная воля и провидение в "Жизнеописании Пирра. - М.: РИПОЛ классик, 1998. - 513 с.

13. Плутарх. Сравнительные жизнеописания, трактаты и диалоги. - М.: РИПОЛ классик, 1997. - 505 с.

14. Плеяда О.Ю. Європейська культура ХІІІ століття. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://greek. kulichki.com/plutarch. htm

15. Солопова М.А. Плутарх - мій автор. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://slovari. yandex.ru/dict/krugosvet/article/c/c7/1011601. htm

Додатки

Додаток 1

Афоризми з прочитаних життєписів

Поводься з вельможами, як з вогнем; не стій ні дуже близько, ні дуже далеко від них.

Протягуючи руку друзям, не стискуй пальці в кулак.

Бідність сама прокладає шлях до філософії; то, в чому філософія намагається переконати на словах, бідність заставляє здійснювати на ділі.

Злословец є найлютіший з диких звірів; лестивець - найнебезпечніший з ручних тварин.

Філософія і медицина зробили людину найрозумнішою з тварин; ворожіння і астрологія - самим безумним; забобон і деспотизм - найнещаснішим.

Ті, хто містять тварин, повинні визнати, що швидше вони служать тваринним, чим тварини ним.

Смерть - не зло, бо в ній немає ганьби.

Філософія дає готовність до всякого повороту долі.

Я - громадянин світу.

Якщо в житті немає задоволення, то має бути хоч який-небудь сенс.

Кінцева мета - це розсудливий вибір того, що відповідає природі.

Додаток 2

Скульптура Плутарха

Додаток 3

Зображення Плутарха викарбуване на дереві